Форум турклуба "Гряда"

Сьогодні: 20 жовтня 2018, 16:54

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 2 повідомлень ] 
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Білорусь, жовтень 2011
ПовідомленняДодано: 26 жовтня 2011, 23:56 
Активний користувач
Аватар користувача

З нами з: 29 березня 2011, 00:34
Повідомлення: 325
Звідки: Гайворон
Отож, любі друзі. Сьогодні в нас 17 жовтня і цієї п"ятниці ми з Куцим їдемо до наших сусідів з півночі, тобто в Білорусію. Декілька слів про наш маршрут - спочатку ми мали їхати через Бахмач, але так як потяг звідти фірмовий,потрібно брати постіль,грошей на яку нам жаль :) Потім ми змінили маршрут і будемо їхати через Чернігів дизелем до Гомеля,звідти в Мінськ,а та вже як вийде. Одне скажу - нам треба 24 жовтня вночі бути в Ковелі. Тобто нам потрібно з Гродно добратись якось до Бреста і з Бреста до Ковеля. Потягів на ці дати нема, тому будемо пробувати їхати стопом. Коли ми купували квитки, я два дні підряд розчехляв касирш на вокзалі. А саме - в правилах укрзалізниці написано, що пасажир може купити квиток в касі для інвалідів, інвалідів праці та в касах для пасажирів з дітьми, якщо в черзі нікого нема. Спочатку я пішов до каси для депутатів :) Там людей не блуло взагалі. Але за кожен квиток потрібно було доплачувати по 25 грн. Пішов в касу для інвалідів:



-посвідчення є?
-нема
-не продаю студентам
-так у правилах написан,що ви маєте продавати...
-в якій укразалізниці?
-це у вас що таке?-показую руками довкола,-укрзалізниця?
-даа..
-ну...
-я не продам.
-дайте книгу скарг!
-ой.який у вас маршрут?
-великий
-я не продам.це каса для інвалідів
-дайте мені книгу скарг,будь ласка
-мужчина,шо ви ото починаєте..кажіть

:)
Наступного дня було трохи важче, хвилин 15 сварок і спорів. На цей раз в касі для пасажирів з дітьми. Касирша казала, що не має книги скарг, питала,що я там маю писати, я сказав, що напишу та й прочитає. Але в кінці зрозуміла, що ми не відступимо і квитки були в нас.

Моя подруга спитала в мене після сварок з касиршами:"То шо, в тебе тепер таке хобі?" :)

Квитки з Гомеля до Мінська нам купив в Білорусії друг Петра з турклубу, білорус. Та є одне але - квитки він взяв нам з Тереховки до Мінська. Чому? Бо ми спочатку мали їхати в Тереховку. Тепер же ми будемо їхати з Гомеля, це трохи далі Тереховки, надіюсь, що нас пустять в потяг.

Побували ми в Чернігові, сфотографувались з прапором України біля пам"ятника Шевченку. Було досить неприємно, що підростаюче покоління говорило між собою "сфоткай мене з дядьком цим", а ще одні взяли в нас прапор і не знали яким кольором вгору його треба тримати...

Зараз ми сидимо в потязі, чекаючи його відправлення. Так як я пишу про всякого роду лайно, що стається з моїми друзями і мною. Вагончік тронулся. Їхали ми на вокзал трамваєм. До відправлення було ще пів години, ми саме під'їжджали до станції "Площа перемоги". Сидимо, втикаємо, підходить дядько з жетоном. А у нас, як у всіх студентів були квиточки, по п'ять разів пробиті в турнікеті, потерті стирачкою, куплені ще мабуть на 2 курсі.
-виходим,- сказав дядько з жетоном.
Ми за ним, на вулиці було ще два мужика. Один з них був схожим на Валєру з передачі "Шури мури", але характером вилитий "Ющенко", якого грає Гарік Бірча з передачі "Домком".
Характер той самий, дуже видно діловитий дядько, якийсь начальник. В руках мав папку з дєрмантіну, а комір його сорочки і галстук були добре засмальцьовані. Мав золоті зуби і постійно говорив з нами в притул. Інший був жирним кашкетником. Типовий бичара. Ростом метр з кепкою, мав карієс на всіх зубах, небрите морду і взагалі був неприємним типом. Він почав нас розчехляти самий перший. Подивився на наші перештамповані квитки, питав де купили їх і таке все. Ми ж давай плакатись, що в нас потяг скоро, відпустіть і таке все. Нічого не подіяло... Я вже сказав Куцому тихо на вухо :" валимо". Дружаня мені проігнорив, мол, куди, як, чекаємо. Почалось чехління про штрафи і що в нас нема документів. Валєра викликав наряд, сказав "давайте гроші". Я попросив бика показати мені жетон і сказти прізвище. Жетон показав, а прізвище буде написано на квитанції. І тут почалось саме цікаве:
-Покажіть будь ласка лист, де написаний маршрут перевірок,- я знав, що має бути в них таий лист, де щось таке напсано. Як він правильно звався і що там писалось я не пам'ятав. Про цей лист я почув від Петра здається. Петро також розказував як роздупляти касирш на вокзалі:)
-Маршрутний лист? Він в мене є. Я тобі його не покажу.
-Ви маєте показати мені маршрутний лист!

-А ти хто такий? Майор міліції? Може начальник мій? Я начальнку покажу свому,- бик в кашкеті почав нервувати
-Покажіть маршрутний лист! В правилах написано, що ви маєте показувати маршрутний лист!!!
-В яких правилах? Де це таке написано?-підключився до нас Валєра. Він до речі працював на два фронта, зловив ще одного зайця.
-В інтернеті, на сайті КИЇВПАСТРАНСу,- ніколи не був на тім сайті:)
Кашкетник почав діставати маршрутний лист, я поліз в рюкзако за айподом, щоб зняти то все на відео.
-В тебе є дозвіл на фотозйомку? Є дозвіл?- почав грати на мене Валєра.
-Який дозвіл?Показуй лист!- я почав знімати на відео, та трохи запізно. Валєра ще голосив про то, що я не майор міліції і він нічого не покаже. Лист показали Куцому, тримаючи його в руках. Лист, мається на увазі, і відразу ж його сховали. Мені не показали. Потім бик в кашкеті сказав щось накшталт:"Так БЛЯТЬ, сховай камеру" . Тоді правда була вже точно на нашому боці!
-Як ВИ зі мною говорите???

-Валіть отсюда блять. Валіть, бо я зараз покажу вам маршрути. Дибіл...

Це була повна цитата бика в кашкеті. Відео тут http://www.youtube.com/watch?v=WKGApwQI7Y0




Перемога. Це ще не все. Коли ми приїдемо, обов'язково напишемо на цих уродів заяву. І пофіг, що в нас квитки "студентські"


Ми в дизелі-поїзді до Гомеля. Квитки ми купили до Горностаївки( на кордоні з Білорусією), але їхати будемо до Гомеля. Як? Чорт його знає... Особисто в мене трохи очко грає. Є пара варіантів як морозитись, щось придумаєм.

Нічого ми не придумали. Ідея їхати через кордон без квитків займає перше місце у списку моїх самих дурнуватих і безглуздих вчинків. Отож, ми вийшли з потягу, пішли купувати квитки через кордон, але нам їх не продали, бо до відправлення було менше ніж 15 хвилин. Побігли назад до потягу проситись їхати так. Начальник потягу нам відмовив, ми знову побігли пробували купити квитки. Вагончік тронулся, ми лишились. Біля нас зібрався консіліум з 7, а то й більше прикордонників, собака і ліс. Ми всім брехали, що наші друзі мали їхати з нами, але в них щось трапилось, а квитки всі в них. Нашому "консіліуму" було дуже цікаво слухати наші бріхні про друзів, які мали їхати з нами і десь запізнились, але один все ж таки нас розкусив:" Шо,навєрно хотіли без білєта проїхати,да?Хотіли обманути контрольора,да? :)" .Та нє,нє,це ж кордон,як ми його мали обманути??

Ох і ж мудаки ми

Показали нам дорогу до кордону і ми зразу рушили.

-тако направо 10 км,а потім ще 6 направо.там побачите!

Ніхто ж не сказав, що потім ще 38 км до Гомеля...

Дорога була через ліс, темно, як вибачте, в сраці. Ні машини по дорозі, лише кілька назустріч. Йшли ми так хвилин 12, я засікав час, тут їде машина, піднімаємо вгору палець, великий, стає. Вибігає з неї два амбала, скручують нас і кидають в салон. Ми обісрані по саме не хочу, в одного з них пістолет...
Та ладно, я жартую:) Нас підібрала молода парочка, які їхали на заправку до кордону. Ми щасливі, як слони:) На кордоні нам прошманали рюкзаки, коли прикордонник побачив в мене "Зеніт", давай розказувати як проявляли плівку і робили фотки. Я ж показував йому як працює експонометр в цій легендарній камері. При цьому всі прикордонники питали чи в нас нема нічого курнути :) На білоруській митниці нас теж шманали, побачивши 2л пачку з-під соку, якийсь командір спитав:
-А шо в пачці?
На це якийсь молодий пацан, скоріш за все сержант чи взагалі рядовий різко відповів:
-Я пробувати НЕ БУДУ!

Білорусія
Пахне болотами, ліси, гарні дороги і темнота страшна. Ми йшли досить довго, аж поки нам не зупинились чуваки, що їхали в сторну Гомеля. Підинули нас, правда зовсім трохи, та все ж не 34 км. Так, до Гомеля від кордону було 34 кілометри.
Коли ми дійшли до Церюхи, нам став один чувак, що довіз нас до Гомеля, сказав як добратись до вокзалу і нічого з нас не взяв. І от ми на вокзалі, купили квитки до Мінська та Бреста. Куций спить, я слухаю солодке сопіння якоїсь бабки ліворуч. Отаке! Всередині вокзалу в Гомелі стоїть пам"ятник Леніну! Розмова між касиром і пасажиром постійно записується. Постійно ходить МІЛІЦЫЯ. Совок. Його я і хотів побачити в Білорусії. Взагалі в наших сусідів все зроблено до путя, новенькі світофори, дороги, автобуси. Але якось так унило...Отож, поїхали ми в Мінськ. 6 ранку, туман, холодно, ми не вспані, втомлені, хочемо в гуртожиток :) Якесь таке униле місто. Можливо то ранок і погода така, але враження в мене досить негативне. Всюди символіка радянського союзу, зірки. Дуже дивно, та на нас постійно всі палили, наче ми африканці якісь. Можливо то білий одяг Куцого і моя шапка вухата, так як там всі ходять в чорному..
Обходили ми Мінськ ще до обіду. Я чомусь дуже затупив і абсолютно не підготувався до подорожі - не записав ніяких адрес визначних місць,пам"ятників і таке інше. Ми просто обходили столицю Білорусії і пішли на вокзал. Було дууже холодно. Ходити ще десь не було ні бажання, ні сили. Ще ми хотіли поїхати в Мір і Несвіж. З цим я теж протупив. На автовокзалі був лише один автобус до Несвіжа, який вже поїхав. Цікава штука - гуляли ми по старому Мінську і там натрапили на ярмарку риби. Таке враження було, що тої риби завтра не буде на планеті Земля і всі люди ставали в чергу просто так, навіть не бачачи, що там продають. Черги були досить довгі - чоловік до 30. Звідки такий ажіотаж?
Ще ми мали зустрітись з одним знайомим білорусом, який нам купив квитки. До нього ми так і не дозвонились :(

Далі не було нічого цікавого, ми протичили на вокзалі, чекаючи потяга до Бреста. На вокзалі ходить міліция і будить людей :) Я там заснув сидячи і хропів, з чого Куций і пасажири зліва ржали :)
Взяли квитки на потяг, який їде 10 годин, замість 4, щоб виспатись і приїхати не дуже рано. Коли прокинулись в потязі, всього нас було 3 людей. Я вже був подумав, що це не той Брест, що нам потрібен. Та ні, все правильно, нас відразу ж зустрів таксист, який пропонував нам завести нас до фортеці за 20 тисяч. Ми пішли пішки. Походивши по фортеці, відвідавши музей, ми вирішили їхати додому. Дійшли до траси, підняли ргору той самий палець, нас підібрали двоє жінок і чоловік. Білоруси, які не знають рідної мови...Вони нас запросили до них в гості поїсти якогось козячого м"яса чи жиру, не пам"ятаю, ми відмовились і рушили далі. Наступний наш водій був якийсь вояка, не досить приємний співрозмовник, скзазав, що так як їм подає ЗМІ про Тимошенко, він би її на 17 років посадив би. Потім нас ще підкиув якийсь мужичок з сином, ми пройшли пару км і був кордон. В Україні з автостопом все набагато гірше...Ми пройшли 7 км, поки нас не підібрали українці на машині з білоруськими номерами. Далі маршрутка до Ковеля і потяг до Києва.

Підсумки
Як на мене, то в Білорусії досить прикольно і гарно, але цей совковий стиль...Хоча білоруси, які нас підвозили, казали, що в Мінську ввечері досить жваво і цікаво. Та всерівно там нема студентів, які роздають рекламу в переходах, ніхто тебе не тягне в "комнату страха", не роздають флаєра в клуби і таке інше. Вулиці пусті, перші поверхи будівель не викуплені під магазини, міліціонери міряють рулеткою відстань від машини до пішоходного переходу. Порядок...Можлвио я не бачив Мінськ в ввечері, можлвио було холодно і вихідні:) Я не знаю. Перевірю це весною,коли поїду туди знову, вже абсолютним автостопом. З автостопом в БІлорсії дууже добре. Нас вночі, діох, підібрало 3 машини. Чекали ми..ьтрохи задовго, та все ж підібрали. Вдень взагалі проблем не було. Цінми в Іблорусії помітно нижчі: бензин-в 2 рази, сигарети-приблизно так само, постіль в потязі 3 грн 50 коп - 4 грн. Ціни на квитки теж досить низькі.
По грошам-100 грн на дорогу:
15грн Київ - Чернігів
11грн-Чернігів - Горностаївка
25 грн Гомель - Мінськ
32 грн Мінськ - Брест
15 грн маршрутка Ратне-Ковель
11 грн - Ковель - Київ
Ну от і все. Фотографії тут http://vkontakte.ru/album30718259_145705081

посилання на блог http://gnoib.livejournal.com/4245.html


Догори
 Профіль  
 
 Тема повідомлення: Re: Білорусь, жовтень 2011
ПовідомленняДодано: 12 березня 2012, 09:10 
Інформаційний наркоман
Аватар користувача

З нами з: 23 лютого 2007, 20:08
Повідомлення: 7266
Звідки: Київ
Повернувся щойно з Білорусі. Враження позитивні. Дешевий транспорт (нічні поїзди по країні 20-30 грн, їх добіса), адекватні ціни (молоко,сир, горілка відчутно дешевше, пиво дорожче, генделя дорожче,музеї так само). Так само класно як і раніше. Раджу поїхати тим в кого є можливість

_________________
Допоможи нашій армії


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 2 повідомлень ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
POWERED_BY
Український переклад © 2005-2010 Українська підтримка phpBB