24-25 березня, р. Рось, пороги

[Ємець Роман]

Можна щуку на внєшку

[Maidrax]

Можна щуку на внєшку

Короче інакше і не вийшло =) 31 кг, щука на внешці

[mika]

Дякую Вові за тренування і роздупльож по техніці! Дуже цікаво було відробляти нові технічні прийоми, типу траверсу річки, проведення рятувальних робіт. Випробувала в дії гідру. Гідра рулить! Тільки бажано ще щось вітрозахисне використовувати, бо на вітрі прохолодненько.
Дякую всім за компанію!

[Ємець Роман]

Теж дякую Вові. Тренування провів на 90% (баньку так і не захоботив ). Дуже спободовася поріг коли обходити острів зліва та самосплав.

Також зрозумів,що як гавгоспу треба шманати всіх учасників перед виїздом на наявність лівих харчів та никати хавку у себе в рюкзаку (бажано на замку)

P.S.: рюкзак + мокра щука без пакета з жилетом і залишками їжі - 39,2 кг.

[Maidrax]

Тренування пройшло за планом, нам дуже пощастило з високою водою (навіть за словами місцевих давно не було такої води), з запланованого не відпрацювали лише самосплав без байдарок, але думаю більш тяжкого технічно самосплаву з байдаркою для всіх було достатньо, щоб зрозуміти його суть. Учасниками я дуже задоволений, сподіваюсь, що захід вам також сподобався і його завдання (викликати інтерес до водно-спортивних заходів на бурхливій воді та викликати бажання удосконалювати свою водну техніку) було хоча б частково виконано. Думаю, ми ще не раз зустрінемось у наступних заходах

Тепер деякі висновки:
1. Висновки загально-організаційні.
1.1. З транспортом була повна жесть, їхали туди розбившись на три групи, назад їхали з ризиком що нас взагалі пошлють нафіг (був би воділа трохи бикуватіший, або якби ми вели себе не так впевнено - так би і сталося). Особливо порадував Рома в дверях маршрутки з Щукою-2, з якої тоненькою цівкою стікала вода на підлогу маршрутки і репліки водія в стилі "та я їбав це в рот, забирайте нахрен це дерьмо, я його везти не буду" =) Висновків тут декілька.
1.1.1. По-перше при розхобочуванні транспорту треба опрацьовувати всі можливі варіанти, включаючи відхобочених і місцевих перевізників. У випадку, коли одержання будь-яких гарантій щодо посадочних місць і багажу є неможливим - розглядати варіанти з орендою мікроавтобуса від найближчої залізничної станції. Якщо варіант оренди є економічно неприйнятним - заздалегідь займати чергу на посадку, намагатись взнати модель мікроавтобуса на маршруті та забивати болт на спринтери, віддаючи перевагу еталонам. Займати задні місця, відкривати задні двері і вантажитись по-швидкому. Якщо мова йде про посадку в порядку "живої черги", розрив між займаючою чергу людиною та всією групою не має перевищувати 15 хвилин, інакше є ризик, що людина займе місця, але маршрутчик не захоче чекати інших, бо їде по наповненню. Також можна використовувати тактику поділу на дві групи, якщо надто дофіга рюкзаків - спринтер без проблем прийме на борт 4 людини з великими рюкзаками, проте 8 людей після водного походу можуть заповнити спрінтер хоботьями під зав"язку.
1.1.2. В конфліктиних ситуаціях з водієм обов"язково необхідно виділяти одну людину, яка впевнено і наполегливо грузитиме його справжніми і вигаданими цитатами з правил перевезення (наприклад комбінуючи справжні і вигадані цитати я переконав "комісію" з чотирьох отхоботків в тому, що наша гора спорядження є ручною кладдю і не має жодного відношення до багажу ). В особливо критичних випадках - необхідно погодитись оплатити багажні місця, або зайняти кілька додаткових місць для хоботьєв і оплатити їх.
1.1.3. Всі інші учасники мають поводитись максимально тихо, але при цьому цілеспрямовано - вантажити хоботья в маршрутку ігноруючи пасажирів та водія, особливо брудні речі пакувати обережно або непомітно для водія, за можливості - можна юзати великі сміттєві пакети (наприклад з непросушеної Щуки в такий пакет натекло літра два води, краще хай вже натікає в пакет, ніж на підлогу ). Бажано не провокувати масового вияву незадоволення серед пасажирів, дуже добре діють аргументи "ми ж займаємось спортом, а не бухаємо горілку" і "а як нам ще звідси виїхати, якщо тут тільки такі скотовози і їздять?". Також не буде зайвим періодично вибачатись і іншим чином пояснювати, що іншого вибору, як їхати в набитому рюкзачлами і хоботьями спринтері ні у нас, ні у них немає.
1.1.4. Якщо до автовокзалу місця викидки необхідно пройти умовно невеликі відстані - доцільно користуватись таксі з відповідного місця для важких речей та займаючої чергу людини (кількох людей).
1.2. Ситуації з запізненням на транспорт також потребують уваги. Мене завжди дивувало, чому в людей майже ніколи не виникає проблем з тим, щоб встигнути на свій поїзд, але майже регулярно люди запізнюються при виїзді маршрутками. Слід розуміти, що подібні запізнення в будь-якому разі негативно впливають на виконання програми заходу, навіть якщо наступна маршрутка йде через півгодини. Це зауваження не стосується Ангеліни, в неї були поважні причини, київський метрополітен не звиклим до нього людям видається трохи заплутаним =)
1.3. Похідна лазня, як і культурна програма, можуть мати місце лише у матрасних ПВД або багатоденних походах з днюваннями, для всіх інших випадків - часу на неї часто не виявляється, (так само, як ентузіазму її хоботити).
1.4. Вирішив остаточно відмовитись від організації вечірнього перекусу в заходах, де планується виїзд в Київ увечорі і відверто немає часу повечеряти перед транспортом.

2. Висновки щодо організації водно-тренувальних виїздів, в тому числі на хохитвинських порогах (всі висновки стосуються винятково високої води).
2.1. При тренувальних виїздах в незнайомі і наближені до Києва місця повністю виправдовують себе розвідувальні виїзди у відповідні місця для уточнення програми заходу. Я впевнений, що якби не попередній наш з Ромою виїзд - проблем в організації тренування було б в рази більше. Традиційні похідні звіти по місцям тренування майже ніколи не мають достатнього рівня інформативності (хороші стоянки, підходи, детальний опис перешкод, шляхи обносів), через що зайвий час витрачається під час самого тренування.
2.2. Оскільки тренування проводилось наприкінці березня, був ризик наявності льоду у руслі. З спостережень за погодою та станом води, одного тижня з середньою денною температурою +8 при заморозках вночі виявилось достатньо щоб розморозити кригу товщиною понад 10 см. на плесах протяжністю понад 2 км.
2.3. Для організації тренувань, призначених для ознайомлення з бурхливою водою та відпрацювання основних технічних навичок, пороги у Хохитві підходять ідеально з наступних причин:
2.3.1. На них немає такої кількості каякерів, як у Богуславі (для прикладу - лише на основному зливі порогу "Шум" тренувалось близько 15 каякерів, також багато було їх на трасі під греблею і в шивері нижче порогу, в самій же Хохитві крім нас була лише група комерційних туристів, які більш-менш катались перший день, в другий же тільки о десятій повилазили з наметів і практично не ставали на воду). Можливо, в квітні-травні людей там буде більше (як-ніяк - ми по-суті відкривали водний сезон, коли ми там плавали за тиждень до цього з Ромою - на плесах ще був лід і крім нас взагалі ніхто не плавав).
2.3.2. Водні перешкоди біля Хохитви за високої води охоплюють інтервал 1-2 категорій складності, поріг у лівому рукаві острова за тієї води, що була у нас, як на мене відповідає 3 к.с., оскільки має високі прямі та косі вали, прижим, обливне та напів-обливне каміння на виході, дуже потужний злив. В результаті ми його прошли один раз з Ромою, і один раз з Толіком. В правому рукаві по-суті три перешкоди - досить сильний злив під мостиком з короткою шиверою на виході (метрів 40), перекат з парою каменів за поворотом русла наліво і складна "шахоподібна" шивера довжиною близько 150 метрів (я б її оцінив як двієчну).
2.3.3. Сукупність перешкод створює сприятливі умови для тренування наступних технічних прийомів:
- техніка греблі та керування байдаркою (плесо вгору по течії перед островом);
- прийоми керування на бурхливій воді - траверс течії, вихід та захід в улово, проходження прижимів, маневри на від"ємній швидкості, проходження перешкод кормою та ін. (перший злив, прижим за першим зливом, улово за перекатом, друга шивера);
- організація страховки з берега і води, здійснення примусового зачалювання (за кожною перешкодою є достатньо місць для страховки, заодно можна відпрацювати на практиці теоретичні рекомендації по організації усіх видів страховки, здійснювати рух з взаємною страховкою з води, також за другою шиверою є улово зліва в протоці, в яке декілька разів не потрапляла байдарка - там логічно тренувати примусове зачалювання);
- імітація аварійних ситуацій та організація рятувальних робіт (у зв"язку з складним обносом по правому березі та наявністю одного завалу в руслі - був сенс комбінувати проведення на мотузці проти течії та рух проти течії на веслах з активною страховкою рят.кінцем);
- тренування руху самосплавом (перший злив умовно безпечний, берег дозволяє організувати надійну страховку в декількох місцях, відсутнє гостре каміння та сторонні предмети в руслі).
2.4. Стоянку рекомендується здійснювати на острові, у його лівій по течії частині, оскільки прилягаюча до правого рукава частина острова проглядається з села. Дрова на острові є, загалом острів досить великий і може вмістити чимало людей, проте усюди крім заплави річки вкритий камінням різного розміру, що ускладнює облаштування біваку. Проте базовий табір з речима під час тренування краще робити у верхній по течії частині острова, вище мосту, оскільки це логічне місце для ставання на воду, що дозволяє забезпечити постійний нагляд за речима.
2.5. Громадська криниця з непоганою водою є практично одразу ж на правому березі, в сотні метрів на південь від містка.
2.6. В цілому рекомендується на тренування одразу їхати в саму Хохитву не витрачаючи час на сплав з Богуслава, особливо якщо тренування проводиться на надувних байдарках - перед порогами досить великі плеса, на яких Щуки себе поводять традиційно невпевнено. Два порожки по дорозі, якщо ставати біля пішохідного мосту, технічно цікаві та нескладні, проте перший з них вимагає попереднього огляду.
2.7. Обноси рекомендується здійснювати по острову, як і ставати на воду, зачалюватись - у улові зліва за другою шиверою, там знаходилась протока з стоячою водою. Якщо шиверу проходити повністю - внаслідок злиття лівого і правого рукавів утворюється досить сильна збійка течій, обнос по правому березі вкрай складний через наявність скель і крутих берегів, можливий нетривалий обнос по лівому берегу з траверсом лівого рукава на острів.
2.8. Щука є досить адекватним плавзасобом для здійснення подібного тренування - її основні недоліки, а саме - погана керованість, відсутність кілю та низькі ходові якості, досить слабко відчуваються на бурхливій воді, все це дозволяє зосередитись на прокачуванні навичок читання води та дотримання запланованої лінії руху. Незамінними властивостями Щуки виступає її непотоплюваність, висока міцність та мінімальна жорсткість, пошкодити Щуку на хохитвинських порогах можна лише за винятково недбалого ставлення. Також для тренування добре підійдуть каяки, байдорафти, спортивні катамарани-двійки (з ними буде проблема в другій шивері, все-таки надто вона затісна), при обережному використанні - каркасно-надувні байдарки. Для каркасних байдарок безпечним був лише перший злив та перекат за ним, друга шивера вимагала проводки та виглядала проходимою без інцидентів лише для супер-технічних екіпажів. Поріг у лівому рукаві виглядав проходимим, проте знову ж вимагав високого рівноя байдарочної техніки.
2.9. В цілому, при організації тренування слід забезпечити максимальну ротацію екіпажів плавзасобів та ролей, які виконують учасники (капітан, другий/третій гребець, страхуючий з води, страхуючий з землі). Також необхідно розуміти, що проходження перешкод у якості кормового гребця плавзасобу, є значно ефективнішим в плані закріплення технічних навичок.
2.10. В тренування варто включати вивчення основних команд на воді.


3. Технічні висновки.
3.1. Організація страховки рятувальним кінцем.
3.1.1. При організації страховки з берега прив"язування рят.кінця до дерева цілком допустиме в ситуаціях, коли "маятник" виводить особу, яку рятують, у безпечне місце з слабкою течією. За наявності небезпеки зависання на мотузці проти течії, страхувати треба "з рук".
3.1.2. При киданні рят.кінця необхідно вибрати і залишити на березі "зайву" мотузку, щоб не допустити зачеплення кінця чехлом за перешкоду та подальше утворення "струни", на якій зависає особа, яку рятують.
3.1.3. Дуже важливо ретельно відпрацювати техніку пакування та кидання кінця, оскільки занадто ранній і занадто пізній кидок позбавляють страховку сенсу. Такі тренування можна спокійно проводити в Києві, вода для цього не потрібна.
3.1.4. Використання алюмієвих карабінів є цілком допустимим при нормально відпрацьованій техніці кидка морковки. Існує проблема з вклацуванням таких карабінів у рят.жилети типу "майка", очевидно найбільш ефективним варіантом є все-таки вклацування в плечову лямку, хоча однозначного висновку я для себе так і не зробив. Думаю варто подумати над пришиванням до такого жилету міцної стропи з петльою.
3.1.5. Для особи, яку рятують, вкрай важливо якомога швидше дістатись до чохла з карабіном, уникаючи заплутування у мотузці.
3.1.6. Страхуючому необхідно правильно вибирати мотузку, забезпечуючи в першу чергу рух до берега або іншого безпечного місця, а не рух проти течії.
3.1.7. При примусовому зачалюванні рятувальним кінцем, працювати з кінцем має виключно передній гребець, кормовий гребець зобов"язаний слідкувати за положенням байдарки відносно течії та не допускати ставання поперек струї (лагом). Карабін при цьому ефективно вклацувати у причалювальний кінець з петльою на кінці, що прив"язаний до носу байдарки.
3.1.8. При організації страховки на перешкоді, де страхуючий не бачить особи, яку страхують, необхідно виставляти "посередників" між ними в достатній кількості, щоб передавати візуальні команди готовності до страховки та ін. Також такі "посередники" можуть виконувати функції "навідників", вказуючи перешкоди або навпаки напрям струї за домовленістю.
3.1.9. При русі з взаємною страховкою по перешкодам, що не перебувають у зоні прямої видимості, необхідно закладати подвійний час на проходження перешкоди першим плавзасобом, після чого проходити її самому.
3.2. Рух самосплавом з байдаркою.
3.2.1. За умови, що ставити байдарку на рівний кіль не видається можливим, рух самосплавом в порозі з байдаркою необхідно здійснювати по один бік від байдарки з максимальним інтервалом між людьми по борту, самосплав з людьми по різних бортах призводить до періодичного ставання байдарки лагом, що не є добре в тісних зливах та шиверах.
3.2.2. При сплаві з байдаркою не завжди виходить забезпечити правильну позицію сидячи з ногами вперед, необхідно ретельно відпрацювати правильне положення тіла, що дозволяє відштовхуватись від каміння у правильний бік. У будь-якому випадку треба бути готовим до того, що уникнути всіх каменів не вдасться.
3.2.3. Треба бути дуже уважним в контексті вивихів плечевого суглобу в руці, якою учасник тримається за плавзасіб - різкі навалювання на обливний камінь дуже сильно навантажують цей суглоб.
3.2.4. Для себе необхідно визначитись з способом утримання весла та способом тримання за байдарку - при чому зробити це бажано до оверкіля =)
3.3. Спорядження.
3.3.1. Для штатного сплаву у воді температурою 3-6 градусів цілком достатнім є 3-мм гідрокостюм, оскільки забезпечує необхідне тепло при мінімальному обмеженні рухливості в основних суглобах. При тривалому перебуванні на березі за потреби можливе утеплення флісом та забезпечення вітрозахисту, тривалого перебування у воді краще не допускати за будь-яких умов. Для цього кожен сам для себе має визначитись з межею комфортного перебування у холодній воді, необхідною товщиною шкарпеток, необхідністю рукавиць та ін. Також будьте уважні з купівлею китайського неопрену - в одного з учасників за день порвались рукавиці, а шкарпетки не забезпечували належної теплоізоляції.
3.3.2. Як я писав вище, для жилета вкрай необхідна петля для вклацування рятувального кінця. Треба працювати в цьому напрямі, в цілому ж жилет з виштовхувальною силою 50 Н забезпечує цілком достойну плавучість для людини вагою 85 кг.
3.3.3. З приводу взуття необхідно буде затестити неопренові черевики, вдягати інше взуття на шкарпетки звісно зручно, але мене не радує швидкість, з якою взуття хериться у воді.
3.3.4. По плавзасобам багато написано вище, уточнення щодо Щук - по-перше треба бути вкрай обережним з спідницями на Щуках - оскільки вони є одним цілим з байдаркою, то заплутатись ногами у них дуже просто (я це відчув особисто). По-друге алюмінієві розпорки потребують хоча б якоїсь фіксації - вони мають схильність вилітати навіть при не дуже сильних навантаженнях. По-третє в обох клубівських щуках підтравлюють балони, особливо це відчувалось в порівнянні з прокатною щукою з заклеєними балонами.

Як підсумок - ще раз раджу всім ознайомитись з книжкою "Сольфеджио белой воды", особливо з урахуванням уже отриманого практичного досвіду =)

[AngelA]

Нарешті Гряді вдалося зробити з мене справжнього суворого муЖика нуууу на то воно і тренування...
Дякую Вові за організацію, це таки дійсно корисний досвід!!
Хочу ось на цьому наголосити:

3.2.2. При сплаві з байдаркою не завжди виходить забезпечити правильну позицію сидячи з ногами вперед, необхідно ретельно відпрацювати правильне положення тіла, що дозволяє відштовхуватись від каміння у правильний бік. У будь-якому випадку треба бути готовим до того, що уникнути всіх каменів не вдасться.

3.2.4. Для себе необхідно визначитись з способом утримання весла та способом тримання за байдарку - при чому зробити це бажано до оверкіля =)

не просто необхідно, а без цього взагалі ніяк!!! інакше, якщо недитячий поріг з гострим камінням і швидкою течією то ноги порве в шмату!! Поки я бавилась з тим веслом перекладаючи його з руки в руку, ноги відкинуло проти течії..ну...було не весело...тому з веслом дійсно треба розібратись до оверкіля!!
Нууу..хоча не було бані..зате гріла компанія Дякую Вам!!
І ще додам: Щука - це ЗЛО!!!

[Sirco]

Оу-є))! Мегашикарно вибрались! Дякую Вовану за роздупльож в техніці маневрування щукою та проходження річкових перешкод! Вдячний усім за шикарну і сувору компанію, а також за атмосферу братерства і єдності)
P.S.
"Берег любові в далекім тумані,
А допливеш коли тільки удвох.
А допливеш коли спільне бажання,
Берег любові та хвилі тривог!"
Оу-є! Слава Іво Бобулу та Лілії Сандулесі!
P.P.S.
Сорокоуст - особый вид молитвенного поминовения, которое совершается Церковью на каждой Литургии в течение сорока дней. Всё это время на проскомидии, первой части богослужения, за имя поминаемого из просфоры вынимается частичка. В конце службы она погружается в Чашу со Святыми Тайнами (Плотью и Кровью Господа и Бога и Спаса нашего Иисуса Христа) в знак омовения Христом человеческих грехов. Таким образом верующий, за которого приносится на Престоле эта очистительная жертва, получает благодать, освящение и отпущение грехов.