Прийшов час звіту про ПВД. Зразу скажу що дуже задоволений проведеним заходом, отримав багато досвіду. Хочу висловити особливу вдячність групі яка йшла зі мною за стійкість та витривалість в поганих погодних умовах. А тепер все по порядку.
Прибули ми у Івано-Франківськ о 05:45 та першими вистрибнули з вагону і несамовито побігли до автостанції, де нікуди не поспішаючи чекав відправлення автобус Івано-Франківськ – Верховина (відправлення 05:50). Нас довезли до повороту на спортивну базу Заросляк о 07:30 ранку, ми зразу ж поснідали і о 8:10 вже йшли по дорозі любуючись яскравою зеленою флорою та остерігаючись корів яких випасали при дорозі. О 09:40 дійшли до КПП де з нас взяли по 20 грн за вхід до заповідної зони, зареєстрували мої паспортні дані, попередили що на території заборонено палити багаття, та розкладати намети. Видали памятку з номерами контрольно-рятувальних служб на нашому маршруті. По дорозі нас обігнало три здоровезних автобуси комерційних туристів та два мерседеса спринтера. Темп ходу у нас був досить високим і вже об 11:10 ми прийшли до Заросляка. Тут трохи відпочили. Переводячи дух перед ривком на вершину, побачили як повз нас пройшов чоловік років 35 з (як я зрозумів дочкою) дівчиною років 15, запитав чи ми тільки йдемо на вершину, чи вже звідтіля. Почувши що ми теж тільки збираємось про себе добавив, цікаво чи там холодно… Вигляд його мене трохи здивував… взутий в туфлі в брюках, шкіряна пряма курточка, поліетиленовий пакет в руці. Спало на думку, чи то ми дурні які готувалися та вділися якомога міцніше, чи то він дибіл який нічого не тямить про гори і про те які тут бувають зміни погоди. Люди вже віддалилися і ми почали своє сходження. Мені здалося мало того що ми йдемо просто на підйом, ні, треба ще річечку перейти, тут один з учасників і намочив ноги…ПОВНІСТЮ МОЯ ВИНА. Надалі, нема чого лазити просто так через всякі водойми…Далі піднімаємось досить впевнено, ніщо не віщує поганих новин. Світить сонце, пролітають хмари, великі, але літають швидко. За лінією лісу підйом стає крутішим, дихати важче, доводиться скинути темп. Бачимо як десь в метрах 700 від нас довжелезний серпантин комерційників підіймається на вершину… в думці, от би їх обігнати (але так швидко не підеш), отож поволі просуваємось. Проходить буквально ще пів години як комерційними зникли з поля зору (мабуть вже на вершині) і починається сильний вітер, небо зненацька повністю затягує темними хмарами. Починається холоднючий дощ… Мокрий сніг… Ми зупинились. В думці «а що якщо розіграється щось сильніше…треба йти вниз або шукати укриття, але вже стільки пройшли…» Комерційники вже поспіхом прямують донизу, обережно ступаючи по мокрому, каменистому, слизькому схилу. Ну що, саме пора довдітись, ато в такому вигляді замерзнемо… і тут ще одна моя помилка: хай там що, а в наступні гірські ПВД та походи обов’язково треба включати рукавички ато руки просто замерзають. Поки люди біжать донизу, ми вдіваємось і чекаючи «а може вщухне» вирішуємо поїсти, тут таки, швидкий перекус. У тих хто втікав від непогоди на очах читається нерозуміння наших вчинків, вони побажали нам смачного та залишили наодинці з стихією. Пройшло ще десь хвилин 15 і вітер вже не такий сильний і опадів набагато менше. Вирішуєм йти далі. І тут згодилась аптечка…Одному з учасників висота дається важко, даю йому нюхати нашатир, ідемо далі. Ще десь через хвилин 40-50 слизької жижі під ногами, захеканих і сопливих туристів вітає Говерла. Грізна…вся в тумані, падає щось незрозуміле, чи то сніг, чи то дощ, віє вітер. Нас пробирає до кісток, знову згадав що наступного разу без рукавиць нікуди.
- IMGP0849.JPG (405.88 Кіб) Переглянуто 5981 раз
Трохи фотографуємось і йдемо в сторону перемички до Петроса. Тут в кроках 30 від герба, прапора, вершини держави - звалище сміття. Оце так показник! Не перестаю дивуватись нашим громадянам, у себе ж насрали. Ганьба.
- IMGP0856.JPG (385.5 Кіб) Переглянуто 5981 раз
Далі стихія нас відпустила Ми поволі спускались і ставало все тепліше. Але хмали не дуже то хотіли відступати. Порадувала наявність зимового снігу, на цих вихідних обмінялися кількома сніжками. Просто таки біля тропи, неподалік від хатинки екологів потічок. Набрали води – смачнюча. Спускаємось далі. Ноги чвакають, дощ спрацював. Тут доходимо до будинку карпатського біосферного заповідника, звідки виходить чолов’яга і каже що ми маємо заплатити по 20 грн за те що перебуваємо на території заповідника. На це ми відповіли що вже платили перед Заросляком, ми показали чек і вони дозволили нам заночувати біл їх будиночку. Звідси види просто шикарні. З однієї сторони Говерла, з іншої Петрос, вершини у обох в хмарах, вони ніби в хованки грають. Ну година 16:00 йти сьогодні нема сенсу, будемо їсти і відпочивати. До 20:30 я просто стомився відпочивати і коли всі лягли в наметі то я вирішив пробігтись в розвідку. За пів години прогулянки виявив що до Петроса рукою подати і зробив кілька симпатичних панорамних знімків…
Вночі було не дуже то тепло. Вийшли на маршрут о 7 ранку. Погода супер. Ні в яке зрівняння з вчорашньою не йде. Світить сонце. По дорозі зустріли ще два потічка з чистою водою. На Петрос збираємось короткими швидкими ривками. Між одним з них присіли відпочити: «дивишся панораму і просто йти нікуди не хочеться. Видно Говерлу і Піп Іван з його обсерваторією. Залишився б тут нерухомо на все життя….»
- IMGP0934.JPG (339.42 Кіб) Переглянуто 5981 раз
Тепер ми на петросі. Кілька фото і досить прозаїчно спускаємось маркованою дорогою по вказівнку в Ясіня. Зустріли тут туриста який підіймався соло на вигляй йому років 50 сам з Рівненщини. Траверсуємо хребет дорога просто прекрасна, проходимо ще кілька джерел. Тут по навігатору треба було б взяти вліво, (ми ще на Какаразу хотіли) але пролізши хвилин 30-40 по жерепу (замість тропи) розуміємо що про меншу вершину на фоні Говерли та петроса просо забивають і тропи всі позаростали. Звертаємо назад до гарної стежки. Далі чітко маркером по дорозі до перших будинків, а там люди направили до залізодорожного вокзалу в Ясінях, де ми і закінчили наш маршрут. Купили пива, карпатського чаю, і поїхали на столицю. А там розїхались по домівках Було круто. Дякую учасникам, ці панорами в серці надовго…
P.S.: Мої фото можете глянути тут:
http://www.ex.ua/view_storage/827690486459
P.Р.S.:А в мене зявилась ідея пройти пять двотисячників одним підходом
слідкуйте за ефіром...
