. Но все же планирую побывать в тех местах в этом году при более теплой погоде. To Chogory: планируешь ли ты в этом году еще раз сходить на узкоколейку, если нет я бы с удовольствием провел пвд.
Мажорный вановский ПВД
-
Chogory
- Активний користувач
- Повідомлень: 1104
- З нами з: 29 листопада 2006, 23:54
- Звідки: 50°26'16"N 30°27'23"E
- Контактна інформація:
Звіт
ПВД Вузькоколійка Антонівка
Передпохіддя
Наткнувся я якось на опис під назвою “Затерянный мир”(ссилки будуть наведені нище). Це булла розповідь про поїздку на вузкоколійці. Прочитавши я зрозумів, що хочу там побувати. Потім було дві невдалих спроби організувати людей на поїздку, які закінчилися невдачею(з тих чи інших причин ніхто не їхав), а далі Новий рік, сесія ...І вже коли закінчувалася зима я зрозумів “зараз або ніколи”. Знайшов на сайті Укралізниці розклад вузькоколійки. Бажаючи впевнитись, що вона зимою ходить запитав в довідці на зал.вокзалі. Що дивно, там мені сказали , що такого поїзда(Антонівка-Зарічне) нема, те ж саме і по телефоній довідці. ?? Був готовий їхати сам, але на щастя в останній момент набралася компанія:Я(Ваня), Коля, Ілона, Юля. І 16.02.2007р. ми виїхали залізницею на зустріч з її молодшим братом.
Варіанти підїзду
З Києва є два варіанти підїзду: прямим поїздом до Антонівки і через Сарни перисівши на приміський поїзд. Детальніше розкажу про них. До Сарн є лише один зручний поїзд: 663К Київ-Луцьк цілий рік по непарних відправлення з Києва-21:57 прибуття в Сарни-4:14(24.02 грн.). А далі на приміський:відправлення в 6:09, прибуття в Антонівку 6:47(2.50грн.). Інший варіант: 659К Київ-Львів цілий рік щоденно відправлення з Києва.-15:50 прибуття в Антонівку-23:43(24.02 грн.). Так як планували ми виїхати 16 лютого то 663К поїд відпав(іде по тільки по непарних), залишився єдиний варіант-659К. За два дні взяли квитки( в плацкариізалишилися тільки верхні боковушки). Їхали близько 8 годин, в дорозі так і не спали. І чітко по графіку в 23:43 прибули на станцію “Антоновка”.
Назад цілком аналогічні варіанти: 660Л Львів-Київ цілий рік щоденно відправлення з Антонівки-03:05 прибуття в Київ-10:35(24.02 грн.). Та інший: (приміським дизелем), відправлення з Антонівки -18:35 прибуття в Сарни(кінцева)-19:13(2.50). А далі 664Л Луцьк Київ цілий рік по парних відправлення з Сарн.-22:19 прибуття в Київ-04:54(22.97 грн.). Останім ми і скористались(не хотіли чекати в Антнівці до ночі). Без поблем сіли в дизель, в Сарнах взяли квитки на Київ(навіть в неділю ввечері вони були).
Антонівка-Острівськ-Антонівка:
Приїхавши майже опівночі в Антонівку одразу пішли дізнаватися за квитки. Станція працює цілодобово. У приміщені вокзалу побачили розклад нашої вузькоколійки. Там був лише час відправлення 7:05 і прибуття назад в Антонівку 18:05. Це підтвердило дані з сайту Укрзалізниці:
N 6391 Приміський п. N 6392
колія 750 мм
АНТОНІВКА-ЗАРІЧНЕ ЗАРІЧНЕ-АНТОНІВКА
ЗАГАЛЬHИЙ ЧАС В ДОРОЗI 4.02 ЗАГАЛЬHИЙ ЧАС В ДОРОЗI 4.02
--------------------------------------------------------------------------
ПРИБ. ЗП ВIДПР РОЗДIЛЬHI ПУHКТИ ВIДСТ КОД ПРИБ ЗП ВIДПР
----------------------------------------------------------------------------
ЛЬВIВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ
ПОЇЗД N 6391
- - 7.05 АНТОНІВКА 0.0 2218120 18.05 - -
- 1 - ПЛ.10 КМ 9.3 - 1 -
7.47 2 7.49 ВОЛОДИМИРЕЦЬ 18.7 17.21 2 17.23
- 1 - ПЛ.АНДРУГА 26.4 - 1 -
- 1 - ХІНОЧІ 35.2 - 1 -
- 1 - ПЛ.ВОРОНКИ 40.0 - 1 -
- 1 - ПЛ.ЛУКОВО 46.1 - 1 -
8.57 2 8.59 БІЛА 50.1 16.11 2 16.13
- 1 - ПЛ.МЛИНОК 56.9 - 1 -
- 1 - БОРОВА 60.8 - 1 -
- 1 - ПЛ.ПЕРЕКАЛЛЯ 66.1 - 1 -
- 1 - ПЛ.ТИХОВИР 71.4 - 1 -
9.57 2 9.59 ОСТРІВСЬК 75.2 15.11 2 15.13
- 1 - ПЛ.ЛОКНИЦЯ 86.7 - 1 -
- 1 - ПЛ.МОРОЧНЕ 93.1 - 1 -
- 1 - ПЛ.ПАРМСЬКА 96.4 - 1 -
11.07 - - ЗАРІЧНА 106.6 - - 14.03
ПОЇЗД N 6392
Склад 4 пасажирських вагони
В касі нам сказали, що квитки можна брати не раніше ніж за добу до відправлення поїзда. А на вузькоколійку можна буде купити завтра опів на сьому ранку. Ми вийшли з вокзалу і пішли направо(зх. напрямок) через 15 метрів побачили платформу і вузьку колію(спочатку ширина здається просто смішною). Далі рухались по грунтовій дорозі в тому ж напрямку, через 300 метрів праворуч побачили вагоне депо, ПТО, і багато вагонів(спочатку пасажирських а потім і вантажних). Пройшовши по дорозі ще метрів 200 село закінчилося і через 5 хв. Ми зупинилися на ночівлю у ліску(як виявилоя між нашою дорогою і залізничною колією). Розпалили вогнище, приготували їсти і близько 3 лягли спати.
Прокинулися в 5:30, температура знизилася до -15. Зібралися, вийшли і вже в 6:30 були біля каси. Взяли квитки Антонівка-Острівськ(3.61грн.). О 7:00 на платформу попихкуючи під’їхав тепловоз ТУ2-066 з чотирма маленькими вагончиками. Зайшли ми в 2-ий вагон. Через 5 хв.(точно по розкладу) наш поїзд відправився. Салон вагона був заповнений приблизно на чверть. Через 45 хв. під’їхали до зуп. Володимерець. Правворуч стоїть гарна дерев’яна будівля. До вагону зайшло близько 10 людей. Проїхавши ще близько 5 зупинок добралися до моста через Стирь, одразу за ним зупинка Млинки. Треба звернути увагу на те, що за 2 км. до пл. Тиховир, є ще однастанція Тиховір. Нам потрібна була та яка перед Острівськом. Уточнивши де нам вийти у місцевих в 9:55 ми вже стояли на пл. Тиховир. Одразу пішли по задуманому маршруту(див. додаток). На дворі було близько -10 і світило яскраве сонце. Тоді ми і зрозуміли як унікально нам пощастило з погодою. Місцевість була суцільно болотистою(забігаючи на перед скажу, що такою вона і залишалась найближчі 3 години). Йшли ми не квапливо: по снігу що замерз після відлиги(нога в нього не провалювалася) і по крижаним “острівцям”(з надиво міцної криги). Намагалися йти по просіці, лише обходячи по дорогам хащі, які місцями на ній поросли. Близько 12:00 ми вийшли на поляну устелену кочками між яккими була слабенька крига. Вирішили йти по ним(кочкам), дарма. Вже через 2 хвилини нога провалилась в сніг і в чобіт залилась вода, буквально через 10 секунд те ж саме сталося з Кольою. Ми повернули в сторону лісу, але поки дойшли ногу намочила вже і Юля. До того часу мороз вже трохи спав і ми вирішили іти далі(в ноги при русі було тепло). Через 30 хв. вийшли до великого поля(див. додаток). І через 30 хв., пострибавши по кочкам, ми вийшли до оз. Великого. Там пообідали. В 15:50 вирушили до смужки лісу між озерами Середнім і Хоромним. Там і стали на ночівлю. Вранці вийшли о 11:45 і вже через 25 хв. потрапили на колію нашого поїзда. Пройшли по ній близько 3 км. І зайшовши в село біля знаку ”C” звернули праворуч. Через 5хв. ми вже були біля оз. Острівське. Посидівши там вирушили на ст. Острівськ, в 14:20 ми вже сиділи в залі очікування. Точно по графіку прибув наш піїзд. У вагоні крім нас була тільки одна людина. До ст. Борова зайшло буквально ще кілька чоловік, а от на ст. Млинки зайшло стільки людей, що зайняли не тільки всі сидячі місця(їх у вагоні 36), а навіть стояли у проході. О 18:05 прибули до Антонівки, взяли квиток до Сарн. Вже о 19:20 ми стояли біля в каси. А на світанку нас зустрів Київ.
Враження:
Чесно кажучи розчарували люди з нашого турклубу. З трьох спроб зібралося “аж” 4 людини. І це при тому, що ПВД мав бути дійсно цікавим(забігаючи на перед, таким він і став) і коштував з студаком 21 грн. Такі речі відбивають бажання всім дзвонити і запршувати, навіщо якщо це потрібно 4-5 людям з клубу.
Вже на Київському вокзалі я подумав, що нам пощастить з погодою. Було сухо і прохолодно. Зайшли в поїзд(Я, Юля, Ілона). А Колян(в кращих традиціях батьковства) забіг за 7с. до відправлення потягу. Їхали досить комфортно. Правда,було трохи скучновато. В Антонівці зраділи, що вузькоколійка працює і спокійно пішли на ночівлю. Добре поїли, залили чайок в термус на завтра. Спали так: Юля, Коля, Ілона в палатці; я на вулиці. Тест мій спальник(Pharaon 400) пройшов успішно. Температура вночі опускалась до -15. Спати було трохи прохолодно, але цілком можливо, навіть без верхнього одягу.
7:00 – ми заходимо у вагон поїзда(вузькоколійка). Ще в тамбурі я відчув його ромір коли не зміг повернутися із своїм рюкзаком. Вагончик схожий на звичайний тільки у масштабі 2:1. Маленьке все: двері, вікна, сидіння, ... За рахунок цього в ньому досить затишно. А увесь потяг більше схожий на “музей на колесах”. Двері(на двір) потяга не зачиняються на замок. Під час руху ми виходили в тамбур, відчиняли двері, ставали на підніжку і насолоджувалися оточуючим. Здається, що ти просто летиш над колією. Потім поверталися до вагону відігрітися(отплення працює). Усю дорогу за вікном був прекрасний краєвид: ліси(сосна, ялина, мішані), рідколісся, болота, луки і це все на тлі яскравого вранішнього сонця, блискучого снігу і блакитного неба. Незабутньо! Зимою тут, здається, ще гарніше ніж літом. Навіть сліди цивілізаціїї – це не заводи, фабрики, багатоповерховки, сміття і т.п.(звичне нам у місті), а затишні гарненькі колоритні села. А ще нас здивув перехід між вагонами. Це не звичний нам рукав, а просто дві підніжки від кожного вагону і поручні. Все абсолютно відкрито. Видно краєвид справа, зліва, вагончики і маленькі(наче іграшкові) рейки під ногами.
Вийшовши на станції тиховір ми пішли запланованою дорогою до озер. Одразу зрозуміли , що буде багато боліт(чи одне суцільне болото). Але повторюся що з погодою нам дуже пощастило. І воно(болото) виглядало досить незвично: земля вкрита твердим снігом в перемішку з крижаними острівцями. По ньому йти зручно і приємно. Інколи ми могли 50 метрів йти тільки по кризі(яка була міцною). Дуже гарно. Десь після 12:00 крига почала частково танути, особливо на відкритій місцевості. От тоді ми і провалилися кілька раз(причому усі) в підтанувше болото. Але на диво, навіть з мокрими ногами було тепло. Сумарно йшли(а пів шляху стрибали) по болоті ми години 3, а тому трохи стомилися. І вийшовши до озера влаштували відпочинок і обід. Озеро Велике дійсно відповідало своїй назві(близько 1 кв.км.). Біля Києва водоймищ таких розмірів не пошкоджених людиною я не бачив. Озеро дуже гарне. Все вкрите блискучою кригою і оточено лісом. І тільки кілька місцевих рибалок скромно нагадують про цивлілізацію.Ще одна дивна річ: покризі на озерх постійно йдуть мікротріщини створюючи дивний, навіть якийсь космічний звук. Поїли смачний сирний суп, приготований Ілоною, який як виявилося нічим зіпсувати неможливо. І вирушили далі по дорозі вздовж берегу. Через 45 хв. ми вже стояли на біваку в мальовничому місці. Посеред вузької смужки лісу між двома озерами: Хоромним і Середнім.
До села йшли по колії нашого потяга. Перейшли кілька дерев’яних мостів. Розібралися зі знаками. Трикутник- 25м. до перешкоди(міст, переїзд, і т.п.); ромб – 50. Стовбці з відміченими кілометрами шляху. І через кожні 100 метрів теж стовбці з позначками. В селі до озера Острівського дійшли по замерзлому болоту без проблем. Там каталися по кризі. Ілона з Кольою навіть потанцювали посеред озера. Потім неквапливо пішди до станції. Коли ми вже їхали я спеціально вийшов і став на підніжку, як ми їхали по мосту через Стирь. Прямо під ногами, внизу метрів в 10 широка ріка вкрита кригою:гарно, навіт трохи сташнувато.
ПВД дуже сподобався.. Він мав всі класичні елементи походу вихідного дня: дві ночівлі на природі, ходіння в лісі, по болотам, в місцях не змінених цивілізацією. І разом з тим елементи екскурсійної поїздки: одна з останніх вузькоколійок в Україні. Я прйшов більше 30 ПВД і це(“ВЖД Антонівка”) я можу впевненно назвати найкращим.
Додатки, ссилки, картографічні матеріали, фотографії будуть у звіті на сайті у березні.
Автор і керівник: Тимрієнко Іван Сергійович
Передпохіддя
Наткнувся я якось на опис під назвою “Затерянный мир”(ссилки будуть наведені нище). Це булла розповідь про поїздку на вузкоколійці. Прочитавши я зрозумів, що хочу там побувати. Потім було дві невдалих спроби організувати людей на поїздку, які закінчилися невдачею(з тих чи інших причин ніхто не їхав), а далі Новий рік, сесія ...І вже коли закінчувалася зима я зрозумів “зараз або ніколи”. Знайшов на сайті Укралізниці розклад вузькоколійки. Бажаючи впевнитись, що вона зимою ходить запитав в довідці на зал.вокзалі. Що дивно, там мені сказали , що такого поїзда(Антонівка-Зарічне) нема, те ж саме і по телефоній довідці. ?? Був готовий їхати сам, але на щастя в останній момент набралася компанія:Я(Ваня), Коля, Ілона, Юля. І 16.02.2007р. ми виїхали залізницею на зустріч з її молодшим братом.
Варіанти підїзду
З Києва є два варіанти підїзду: прямим поїздом до Антонівки і через Сарни перисівши на приміський поїзд. Детальніше розкажу про них. До Сарн є лише один зручний поїзд: 663К Київ-Луцьк цілий рік по непарних відправлення з Києва-21:57 прибуття в Сарни-4:14(24.02 грн.). А далі на приміський:відправлення в 6:09, прибуття в Антонівку 6:47(2.50грн.). Інший варіант: 659К Київ-Львів цілий рік щоденно відправлення з Києва.-15:50 прибуття в Антонівку-23:43(24.02 грн.). Так як планували ми виїхати 16 лютого то 663К поїд відпав(іде по тільки по непарних), залишився єдиний варіант-659К. За два дні взяли квитки( в плацкариізалишилися тільки верхні боковушки). Їхали близько 8 годин, в дорозі так і не спали. І чітко по графіку в 23:43 прибули на станцію “Антоновка”.
Назад цілком аналогічні варіанти: 660Л Львів-Київ цілий рік щоденно відправлення з Антонівки-03:05 прибуття в Київ-10:35(24.02 грн.). Та інший: (приміським дизелем), відправлення з Антонівки -18:35 прибуття в Сарни(кінцева)-19:13(2.50). А далі 664Л Луцьк Київ цілий рік по парних відправлення з Сарн.-22:19 прибуття в Київ-04:54(22.97 грн.). Останім ми і скористались(не хотіли чекати в Антнівці до ночі). Без поблем сіли в дизель, в Сарнах взяли квитки на Київ(навіть в неділю ввечері вони були).
Антонівка-Острівськ-Антонівка:
Приїхавши майже опівночі в Антонівку одразу пішли дізнаватися за квитки. Станція працює цілодобово. У приміщені вокзалу побачили розклад нашої вузькоколійки. Там був лише час відправлення 7:05 і прибуття назад в Антонівку 18:05. Це підтвердило дані з сайту Укрзалізниці:
N 6391 Приміський п. N 6392
колія 750 мм
АНТОНІВКА-ЗАРІЧНЕ ЗАРІЧНЕ-АНТОНІВКА
ЗАГАЛЬHИЙ ЧАС В ДОРОЗI 4.02 ЗАГАЛЬHИЙ ЧАС В ДОРОЗI 4.02
--------------------------------------------------------------------------
ПРИБ. ЗП ВIДПР РОЗДIЛЬHI ПУHКТИ ВIДСТ КОД ПРИБ ЗП ВIДПР
----------------------------------------------------------------------------
ЛЬВIВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ
ПОЇЗД N 6391
- - 7.05 АНТОНІВКА 0.0 2218120 18.05 - -
- 1 - ПЛ.10 КМ 9.3 - 1 -
7.47 2 7.49 ВОЛОДИМИРЕЦЬ 18.7 17.21 2 17.23
- 1 - ПЛ.АНДРУГА 26.4 - 1 -
- 1 - ХІНОЧІ 35.2 - 1 -
- 1 - ПЛ.ВОРОНКИ 40.0 - 1 -
- 1 - ПЛ.ЛУКОВО 46.1 - 1 -
8.57 2 8.59 БІЛА 50.1 16.11 2 16.13
- 1 - ПЛ.МЛИНОК 56.9 - 1 -
- 1 - БОРОВА 60.8 - 1 -
- 1 - ПЛ.ПЕРЕКАЛЛЯ 66.1 - 1 -
- 1 - ПЛ.ТИХОВИР 71.4 - 1 -
9.57 2 9.59 ОСТРІВСЬК 75.2 15.11 2 15.13
- 1 - ПЛ.ЛОКНИЦЯ 86.7 - 1 -
- 1 - ПЛ.МОРОЧНЕ 93.1 - 1 -
- 1 - ПЛ.ПАРМСЬКА 96.4 - 1 -
11.07 - - ЗАРІЧНА 106.6 - - 14.03
ПОЇЗД N 6392
Склад 4 пасажирських вагони
В касі нам сказали, що квитки можна брати не раніше ніж за добу до відправлення поїзда. А на вузькоколійку можна буде купити завтра опів на сьому ранку. Ми вийшли з вокзалу і пішли направо(зх. напрямок) через 15 метрів побачили платформу і вузьку колію(спочатку ширина здається просто смішною). Далі рухались по грунтовій дорозі в тому ж напрямку, через 300 метрів праворуч побачили вагоне депо, ПТО, і багато вагонів(спочатку пасажирських а потім і вантажних). Пройшовши по дорозі ще метрів 200 село закінчилося і через 5 хв. Ми зупинилися на ночівлю у ліску(як виявилоя між нашою дорогою і залізничною колією). Розпалили вогнище, приготували їсти і близько 3 лягли спати.
Прокинулися в 5:30, температура знизилася до -15. Зібралися, вийшли і вже в 6:30 були біля каси. Взяли квитки Антонівка-Острівськ(3.61грн.). О 7:00 на платформу попихкуючи під’їхав тепловоз ТУ2-066 з чотирма маленькими вагончиками. Зайшли ми в 2-ий вагон. Через 5 хв.(точно по розкладу) наш поїзд відправився. Салон вагона був заповнений приблизно на чверть. Через 45 хв. під’їхали до зуп. Володимерець. Правворуч стоїть гарна дерев’яна будівля. До вагону зайшло близько 10 людей. Проїхавши ще близько 5 зупинок добралися до моста через Стирь, одразу за ним зупинка Млинки. Треба звернути увагу на те, що за 2 км. до пл. Тиховир, є ще однастанція Тиховір. Нам потрібна була та яка перед Острівськом. Уточнивши де нам вийти у місцевих в 9:55 ми вже стояли на пл. Тиховир. Одразу пішли по задуманому маршруту(див. додаток). На дворі було близько -10 і світило яскраве сонце. Тоді ми і зрозуміли як унікально нам пощастило з погодою. Місцевість була суцільно болотистою(забігаючи на перед скажу, що такою вона і залишалась найближчі 3 години). Йшли ми не квапливо: по снігу що замерз після відлиги(нога в нього не провалювалася) і по крижаним “острівцям”(з надиво міцної криги). Намагалися йти по просіці, лише обходячи по дорогам хащі, які місцями на ній поросли. Близько 12:00 ми вийшли на поляну устелену кочками між яккими була слабенька крига. Вирішили йти по ним(кочкам), дарма. Вже через 2 хвилини нога провалилась в сніг і в чобіт залилась вода, буквально через 10 секунд те ж саме сталося з Кольою. Ми повернули в сторону лісу, але поки дойшли ногу намочила вже і Юля. До того часу мороз вже трохи спав і ми вирішили іти далі(в ноги при русі було тепло). Через 30 хв. вийшли до великого поля(див. додаток). І через 30 хв., пострибавши по кочкам, ми вийшли до оз. Великого. Там пообідали. В 15:50 вирушили до смужки лісу між озерами Середнім і Хоромним. Там і стали на ночівлю. Вранці вийшли о 11:45 і вже через 25 хв. потрапили на колію нашого поїзда. Пройшли по ній близько 3 км. І зайшовши в село біля знаку ”C” звернули праворуч. Через 5хв. ми вже були біля оз. Острівське. Посидівши там вирушили на ст. Острівськ, в 14:20 ми вже сиділи в залі очікування. Точно по графіку прибув наш піїзд. У вагоні крім нас була тільки одна людина. До ст. Борова зайшло буквально ще кілька чоловік, а от на ст. Млинки зайшло стільки людей, що зайняли не тільки всі сидячі місця(їх у вагоні 36), а навіть стояли у проході. О 18:05 прибули до Антонівки, взяли квиток до Сарн. Вже о 19:20 ми стояли біля в каси. А на світанку нас зустрів Київ.
Враження:
Чесно кажучи розчарували люди з нашого турклубу. З трьох спроб зібралося “аж” 4 людини. І це при тому, що ПВД мав бути дійсно цікавим(забігаючи на перед, таким він і став) і коштував з студаком 21 грн. Такі речі відбивають бажання всім дзвонити і запршувати, навіщо якщо це потрібно 4-5 людям з клубу.
Вже на Київському вокзалі я подумав, що нам пощастить з погодою. Було сухо і прохолодно. Зайшли в поїзд(Я, Юля, Ілона). А Колян(в кращих традиціях батьковства) забіг за 7с. до відправлення потягу. Їхали досить комфортно. Правда,було трохи скучновато. В Антонівці зраділи, що вузькоколійка працює і спокійно пішли на ночівлю. Добре поїли, залили чайок в термус на завтра. Спали так: Юля, Коля, Ілона в палатці; я на вулиці. Тест мій спальник(Pharaon 400) пройшов успішно. Температура вночі опускалась до -15. Спати було трохи прохолодно, але цілком можливо, навіть без верхнього одягу.
7:00 – ми заходимо у вагон поїзда(вузькоколійка). Ще в тамбурі я відчув його ромір коли не зміг повернутися із своїм рюкзаком. Вагончик схожий на звичайний тільки у масштабі 2:1. Маленьке все: двері, вікна, сидіння, ... За рахунок цього в ньому досить затишно. А увесь потяг більше схожий на “музей на колесах”. Двері(на двір) потяга не зачиняються на замок. Під час руху ми виходили в тамбур, відчиняли двері, ставали на підніжку і насолоджувалися оточуючим. Здається, що ти просто летиш над колією. Потім поверталися до вагону відігрітися(отплення працює). Усю дорогу за вікном був прекрасний краєвид: ліси(сосна, ялина, мішані), рідколісся, болота, луки і це все на тлі яскравого вранішнього сонця, блискучого снігу і блакитного неба. Незабутньо! Зимою тут, здається, ще гарніше ніж літом. Навіть сліди цивілізаціїї – це не заводи, фабрики, багатоповерховки, сміття і т.п.(звичне нам у місті), а затишні гарненькі колоритні села. А ще нас здивув перехід між вагонами. Це не звичний нам рукав, а просто дві підніжки від кожного вагону і поручні. Все абсолютно відкрито. Видно краєвид справа, зліва, вагончики і маленькі(наче іграшкові) рейки під ногами.
Вийшовши на станції тиховір ми пішли запланованою дорогою до озер. Одразу зрозуміли , що буде багато боліт(чи одне суцільне болото). Але повторюся що з погодою нам дуже пощастило. І воно(болото) виглядало досить незвично: земля вкрита твердим снігом в перемішку з крижаними острівцями. По ньому йти зручно і приємно. Інколи ми могли 50 метрів йти тільки по кризі(яка була міцною). Дуже гарно. Десь після 12:00 крига почала частково танути, особливо на відкритій місцевості. От тоді ми і провалилися кілька раз(причому усі) в підтанувше болото. Але на диво, навіть з мокрими ногами було тепло. Сумарно йшли(а пів шляху стрибали) по болоті ми години 3, а тому трохи стомилися. І вийшовши до озера влаштували відпочинок і обід. Озеро Велике дійсно відповідало своїй назві(близько 1 кв.км.). Біля Києва водоймищ таких розмірів не пошкоджених людиною я не бачив. Озеро дуже гарне. Все вкрите блискучою кригою і оточено лісом. І тільки кілька місцевих рибалок скромно нагадують про цивлілізацію.Ще одна дивна річ: покризі на озерх постійно йдуть мікротріщини створюючи дивний, навіть якийсь космічний звук. Поїли смачний сирний суп, приготований Ілоною, який як виявилося нічим зіпсувати неможливо. І вирушили далі по дорозі вздовж берегу. Через 45 хв. ми вже стояли на біваку в мальовничому місці. Посеред вузької смужки лісу між двома озерами: Хоромним і Середнім.
До села йшли по колії нашого потяга. Перейшли кілька дерев’яних мостів. Розібралися зі знаками. Трикутник- 25м. до перешкоди(міст, переїзд, і т.п.); ромб – 50. Стовбці з відміченими кілометрами шляху. І через кожні 100 метрів теж стовбці з позначками. В селі до озера Острівського дійшли по замерзлому болоту без проблем. Там каталися по кризі. Ілона з Кольою навіть потанцювали посеред озера. Потім неквапливо пішди до станції. Коли ми вже їхали я спеціально вийшов і став на підніжку, як ми їхали по мосту через Стирь. Прямо під ногами, внизу метрів в 10 широка ріка вкрита кригою:гарно, навіт трохи сташнувато.
ПВД дуже сподобався.. Він мав всі класичні елементи походу вихідного дня: дві ночівлі на природі, ходіння в лісі, по болотам, в місцях не змінених цивілізацією. І разом з тим елементи екскурсійної поїздки: одна з останніх вузькоколійок в Україні. Я прйшов більше 30 ПВД і це(“ВЖД Антонівка”) я можу впевненно назвати найкращим.
Додатки, ссилки, картографічні матеріали, фотографії будуть у звіті на сайті у березні.
Автор і керівник: Тимрієнко Іван Сергійович
Мои впечатления:
Я был в еще большем количестве ПВД чем был Вано
Это действительно был один из лучших (причем с претензией на лучший). Моменты, которые четко порадовали:
- Ехали на поезде. Психологически ощущения такие, как будто едем не в ПВД, а в многодневный поход.
- Собственно узкоколейка. no comments. На ней надо проехаться, словами все не передать.
- Звук трещащего льда под ногами. Очень приятные ощущения. Да, Вано, тогда все таки надо было дойти до синего льда...
- Снежная хижина иглу. К сожалению не достроенная. Слишком тонкий снег...
- Танцы на льду
- Погода. Чувствуешь себя просто замечательно, когда мокрые в дрысло ботинки сухие за счет того, что замерзшие. Да, шапки-ушанки рулят однозначно.
Я был в еще большем количестве ПВД чем был Вано
Это действительно был один из лучших (причем с претензией на лучший). Моменты, которые четко порадовали:
- Ехали на поезде. Психологически ощущения такие, как будто едем не в ПВД, а в многодневный поход.
- Собственно узкоколейка. no comments. На ней надо проехаться, словами все не передать.
- Звук трещащего льда под ногами. Очень приятные ощущения. Да, Вано, тогда все таки надо было дойти до синего льда...
- Снежная хижина иглу. К сожалению не достроенная. Слишком тонкий снег...
- Танцы на льду
- Погода. Чувствуешь себя просто замечательно, когда мокрые в дрысло ботинки сухие за счет того, что замерзшие. Да, шапки-ушанки рулят однозначно.