Десна, Смолин-Остер,1-2 червня

[PT]

Пройшли ми 70 км, при цьому (як на мене) особливо не напрягаючись,

Прошли примерно одинаково в первый и второй день, или в какой-то из дней был больше километраж? По ощущения в второй день дали больше.

Приблизно однаково. І 70 це ми з Дімою пройшли, у вас на 5 км менше =)

[Денис]

Единственный урок - не оставлять у Пети хлеб, и все был бы хорошо...и всех бы дождались...и никто бы не терялся...и возможно дождь не пошел бы...и т.д. и т.п. ....

[Komar]

Так, я клав речі у герметичні пакети, на випадок дощу, але не на випадок плавання під водою. Ще раз пішов обстежив «свій» острів. Ще раз, переконався, що вбрід не перейти – тільки пливти. На обрії видно великі дерева – сподіваюся там є суходол. Але до нього, якщо він є, - кілометр, можливо більш. Висновки безрадісні, але чомусь, як на диво немає остраху. Напевно потрібно ставити намет та чекати ранку. Напевно, людина у воді - добу повинна прожити. Надія поки не помирає…

[Komar]

З 4-5 спроби запрацював телефон. Телефонувати рідним? Налякаю всмерть. Більше не відпустять. Які там казали служби порятунку - 911. Як їм розказати де я? На одному з островів, котрих тут сотні. Стає так цікаво…Але ж кому то потрібно хоча б повідомити своє місце перебування. Виходить, - тільки організатору. Тільки йому можуть пояснити, де я. Напевно.. Єдине втішає, що не зима і не рання весна…Дощ став трохи рідшим.

[Komar]

Передавши по телефону своє становище та приблизні орієнтири – вимикаю телефон на всяк випадок. І чекатиму долі. Надії небагато.. Завтра, якщо пощастить і буде сухіше спробую розвести багаття. Поки що, за близько дві години навіть на обрії нікого не було. До села далеко і далеко до сучасного прохідного русла Десни. Але вже спокійніше – пішла інформація до людей. У всякому разі хоч знатимуть, де я був…

[Maidrax]

[Sirco]

Мужик, не зупиняйся-фігач історію нон-стопом

[Stray]

Сюжет покатит или для начала какого-то хоррора, или для фильма про выживание)

[Dmitry]

Может он до сих пор на острове?

[Komar]

Чути торохтіння моторки!? Ні, не може бути, це здається від перевтоми і нервового збудження… Галюцинації? Ні, справді! ні дійсно! Знову згадуються фільми про челюскінців і робінзонів, котрі марно кричать, палять багаття, палять зі зброї пролітаючим чи пропливаючим мимо, непомічаючим їх (літакам, кораблям). Мозок видає два варіанти подій. Не побачать (не почують). Другий: це браконьєри, котрі не захочуть мати свідка. Диво. Вони їдуть прямо на мене. Я їм кричу: Брати! Рятуйте! Виходять вдвох. На всяк випадок обережно до мене придивляються. Недовірливо сприймають мою емоційну розповідь. Мало схоже не правду. Спочатку, напевно, підозрюють в мені браконьєра. У них, поки що не вкладається в голові, як немолода людина у здоровому глузді змогла тут опинитися. Напевно деяке пояснення надає картини розвішаних на дереві речей їх характер та стан. Прошу доправити до села. Поступово погоджуються. Мало розуміючи і мало усвідомлюючи ситуацію, поки що майже не вірячи в порятунок, швидко збираю речі.

[Komar]

Це близько пів години блукаємо на моторці, шукаємо прохід до села, маневруючи між островами та косами. Декілька разів збиваючись з напрямку.

Це рибаки, і тільки тому, що в минулому році їм тут, саме на цьому місці, дуже пощастило – вони приплили саме на цей острів. Від них стало відомо, що людей тут не буває, аж до тих пір, поки не зійде вода… Рибу зазвичай ловлять поблизу села…
Звідкіля взявся цей човен? Чому я вийшов саме на цей острів, адже їх навкруги безліч… Що – є Бог? Чи я народився під щасливою зіркою?

Пливемо річковими дорогами. Венеція відпочиває. Тини та паркани з хвіртками посередині водойм. Підпливаємо майже до дверей хати…

Господар, бувалий рибак, розповідь слухає спокійно, без здивування. Потім каже: ти мій гість. І наливає великий келих «домашньої» горілки за дідовими рецептами, котра мене, вже і так сп’янілого від щастя та несподіванок, «нейтралізує» майже повністю…

[Komar]

Так і закінчилась, цікава для мене історія. Три пересадки автостопом, де жодного разу не взяли з мене грошей, незважаючи на мої вмовляння. Дивно. Самотня жінка під мостом, котрій я запропонував вимоклі горішки і котра чомусь не відмовилася і котру я спочатку прийняв, самі розумієте за кого…

А москітну сітку я придбав ще вчора, для нових подорожей.

[Anny]

найзахопливіша розповідь зачот!

[PT]

Класна розповідь, можна сміливо як оповідання в літгазету давати)

[Komar]

Дякую і сподіваюсь на наступні спільні пригоди, тобто походи!