Десна, Смолин-Остер,1-2 червня

[Maidrax]

Сцена 1.
Оповідач, з великою гулею на лобі, дивиться прямо в камеру і монотонним голосом каже:
- Тепла ковдра, м"які краплини першої літньої зливи стікають запітнілим вікном. Я, провалюючись у сон, забуваю, як кілька годин тому пітнів, мов це віконне скло.
(всі ці ж речі відбуваються в кадрі, краплі стікають склом, останні слова оповідач каже сонним голосом із заплющеними очима)

Сцена 2.
Кадр стає чорно-білим, нічого не видно, зрозуміло лише, що камера тремтить, чутно звуки зливи та працюючого мотору
- Васіліч йопта, поєхали до нашого щаслівого острова, помниш де ти торік оттаку щуку взяв, а?
(звуки стихають, камера поступово виїзжає з човна назад і вгору, фокусується - можна розгледіти моторний човен, що пливе безкрайною залитою заплавою, тьмяніє)

Сцена 3
Кадр знову кольоровий, ширококутний, паршивої якості.
Зйомка на камеру гоу-про чи аналог, від першої особи. Пізній вечір, злива, по об"єктиву періодично стікають великі краплі.
В кадрі з"являється щось аморфне, з якого пробивається світло, з часом стає зрозуміло - що це рюкзак в якому світиться ліхтар.
Дійова особа тремтячими руками порпається в рюкзаку, розкидаючи навколо себе якісь чоботі, тужурки, шинелі, кожухи, тілогрійки, деталі пістолету-кулемету ППШ та полотняні кулеметні стрічки, але світло продовжує пробиватись крізь рюкзак, ліхтар здається недосяжним.

[Maidrax]

Сцена 4

Класичний кольоровий кадр.
У кадрі з"являється веселий Петро, який пише анонс на форум. Між Петром і камерою пропливають речення та фрази з анонсу - "Запрошую всіх на Десну", "Річка тут мажорна", "будемо заходити в старики, співати пісні та пити пивко".
Раптом з"являється велика фраза "на берегах ще не буде так багато людей, як в сезон, це теж великий плюс!"
Знизу-збоку випливає фраза "кількість місць практично не обмежена", Петро з крісла за компом режисерськими трюками перетікає в салон безкінечного в довжину автобуса а потім - безкінечного транспортного літака, де сидить поруч з купою десантників, камера все швидше і швидше рухається між двома лавками з десантниками, поки їх обличчя не починають розпливатись і все з боків не перетворюється в плями.
Екран тьмяніє.
Весь час грає тревожний військовий марш.

[Dmitry]

Берег моря. Чути розбещенi крики морських птахiв, ревiння моржiв, а також iншi звуки, iздавайiми рiзною морською сволотою. Входить Гамлет, одягнутий в зручну прийомну толстовку i такi самi парусиновi штани. Гамлет красиво пiдперезаний вузеньким шкiряним пояском. Вiн босий, бородатий i пацаватий. В руках у нього дебелий дрючок. (с) мытець

[Maidrax]

Сцена 5.
Тривалий фейд-ін, темний кадр, чути лише звуки.
Це переважно розриви крупнокаліберних снарядів, кулеметні черги, свист авіабомб. звук зливи та плескіт води.
В кадрі додається світла і стає зрозуміло, що червоноармійці форсують якусь річку. Те, що це червоноармійці, можна зрозуміти по їхнім плавзасобам - вони пливуть на каркасних байдарках типу "Таймєнь" з червоними зірками на бортах та під червоними прапорами УРСР.
Серед них пливе персонаж з першої сцени (назвемо його Оповідачем) і Петро, вони сидять в одній байдарці.
У воду шльопаються снаряди, бомби, кулі, усе це не вибухає і в принципі не зрозуміло звідки лунають звуки війни - червоноармійці виглядають досить врівноважено і ритмічно махають веслами.
Петро співає "Боже царя храні" і "Я на лєсоповалє"
Камера поступово наближається до обличчя Оповідача, воно абсолютно нічого не виражає.

Сцена 6.
Режисерським трюком обличчя Оповідача залишається, але його тіло переміщується у вже знайому нам з першої сцени квартиру. Гулі на лобі оповідача немає, за вікном сонячно. Оповідач раптово посміхається в такт раптовому Океану Ельзиі і починає співати голосом Вакарчука:
- Не хотілось би так залишитися без моря
Не хотілось би так захлинутися на мілі
Заповітні "якби" дозволяють захотіти,
А буденні "але" не дають нам до моря йти
Дуже блякло на задньому плані проступають фантомні кадри кінохроніки висадки союзників в Нормандії, можливо навіть з "рядового Раяна", якщо розрулиться проблема з правовласниками.
Перед екраном знову почниають пропливати фрази з анонсу Петра.
Камера непомітно як-би вилітає через вікно і починає знімати хмари.
Без зміни кадру в небі зверху вниз летять Оповідач з парашютом і Петро без парашюту. швидкість руху у них при цьому однакова, вони спілкуються, стає чутно Петра.
Петро говорить:
- Микола 2 царь-отєчество екологічні акції матрас туристи отхоботки б**дь от шансон це душевно романтика зони а потім вони жаліються що в країні фігово жити всім пофіг громадська активність знижки в бюджет в мінус за приміщення особисті гроші десять тисяч добровільний внесокбудемо ломити дика природа шикарне багнючло архімажорство міжрічинський парк.
Камера знову фокусується на обличчі Оповідача, робить це дещо знизу вгору і стає добре видно, як у оповідача смикається щока.
Зліва і справа від оповідача легенько проступають психоделічні картини, наприклад рожеві динозаври танцюють танго, грає якесь міжвоєнне танго в скриплячому паршивому записі.
Камера робить невелику дугу і швидко пірнає прямо оповідачу в око.

[PT]

Пропоную поставити це все на сцені. На роль Петра пропоную Матроса (треба наростити пузан та неголитись), на роль Оповідача - Вілену

[Maidrax]

Сцена 7.
Камера трішки зависає всередині ока Оповідача, можна навіть кілька секунд порозглядати будову ока.
Ехом відлунює – “дика природа шикарне багнючло архімажорство”.
Камера як-би розвертається в оці Оповідача і почати знімати прямо з очей - продовжується сцена з рюкзаком і ліхтариком.
Дійова особа (як ми вже знаємо - це Оповідач) вже не намагається дістати ліхтар, він сидить на горі різноманітних тулупів, навколо розкидана кількість речей та зброї, що явно перевищує розміри його та рюкзака разом взятих. Навколо дощ і темінь, грає ванільна музика.
Раптово з"являється комар розміром з голуба, в дзьобі він несе листочок, від першої особи ми бачимо, як цей комар сідає на плече нашого персонажа. комар трансформується у голуба миру Пікассо, наростає звук моторки, з неба прямо на оповідача падає авіабомба, не чекаючи, доки бомба долетить, кадр змінюється.

Сцена 8.
Знову сцена з форсуванням річки, не змінилось нічого, окрім того що більше не чути снарядів та всіляких воєнних звуків. Сутеніє, дощить.
Червоноармійці, Петро і оповідач пливуть у Таймєнях, те, що це річка - ми розуміємо по наявній швидкій течії і берегах, але відстань між берегами - принаймні кілометрів 10, може навіть 30.
Ефект досягається шляхом зменшення байдарок і людей у них.
Петро говорить голосом Левітана або ще якимось з радянських радіо-голосів:
- Говорит Москва! Акт о военной капитуляции! Подписание акта о безоговорочной капитуляции Германских вооружённых сил.
(корочє все, як на записі - http://commons.wikimedia.org/wiki/File: ... render.ogg )
У якомусь абсолютно випадковому місці, наприклад на слові "вооруженных" Петро різким рухом кіляє байдарку з Оповідачем і безім"яним червоноармійцем.

[Maidrax]

Сцена 9.
І знову зйомка від першого обличчя.
Людина пливе у воді, періодично йдучи під воду, закашлюючись і відхекуючись.
Якщо сцени з таймєнями відбувались в сутінках і під звичайний дощ, то зараз уже відверто темно і йде злива.
Поступово Оповідач видряпується на якийсь острів - вперше ми бачимо, що цей острів зовсім маленький, може метри три в діаметрі, з рослинності - містичним чином прямо у повітрі висить окрема гілка, на якій в свою чергу висять якась яскрава куртка, спальник та сучасний намет.
Оповідач знімає всі ці речі з гілки та кидає їх прямо в річку.
Саме в цей момент зйомка змінюється з першої особи на третю, відповзаючи назад за спину персонажа, і коли викинуті шмотки торкаються води, в його рюкзаку яскраво загорається ліхтар.

Сцена 10.
Кадр знову стає чорно-білим, пливе вже знайома нам моторка, вона відверто совкова, мотор сучасний і на ньому видно виробника, скажімо Хонда чи Меркьюрі.
На дні човна лежать оповідач з великою гулею на лобі, рюкзак з палаючим ліхтарем і 50-кг німецька авіабомба, на авіабомбі корявим почерком напис: "остання бомба великої війни".
Біля мотору сидить двоє мужиків.
Камера зупиняється на мужиках, один з них нервово закурює. Доки він курить, ми можемо розгледіти, що мужики вдягнені у форму ЕсЕсівців, з-під якої виглядають тєльняшки, на головах в них шапки-вушанки.
мужик докурює цигарку, кидає її за борт, підіймає з дна човна бомбу і теж викидає за борт, повільно промовляє:
- от тобі, Васіліч, і рибалка.
Після чого, різким рухом перевертає моторку

Дощ раптово вщухає, ми бачимо перевернуту моторку, її гвинт продовжує крутитись в повітрі, крізь її дно проникає світло.

Титри.

[Ramm]

Komar зато какие у вас классные приключения получились )) прям как какой то Робинзон Крузо, необитаемый остров и кругом вода, есть что вспомнить и рассказать.
Мы высадили вас на ''сушу'', погребли обратно, ветер, ливень заливает, кругом все затоплено, волны поднялись, гребем против течения не останавливаясь, промокли полностью до трусов. Приплыли, выходим на берег а нам говорят что вы на необитаемом острове ). Но возвращаться за вами уже не было сил.

Все началось из за отсутствия у группы хлеба, когда первое село проскочили и стали на привал у ЛЕП. Коллективный разум посчитал что через 1,5 км. по карте есть второе село в котором и решили купить хлеба и там подождать Петю, но его почему то там не оказалось, на берегу стояла база отдыха, видать она и была отмечена на карте или село находилось за ней, но почему то никто даже не попробовал остановиться и обследовать базу. Пете надо было назначить своего зама в группе и приказать всем слушаться его команд и распоряжений.

Спасибо Тарасу и Оксане (Afina) за обеспечение питанием, было очень сытно и вкусно, особенно понравилась молочка с утра ) и неожиданные десерты.

А вообще все очень классно и суперово получилось, мне очень понравился сплав, комары, ливень, затопленные луга, все как надо, прикольный организатор, получился даже ''не матрас'' что очень порадовало, не было разве что только грязи по колено ). Девушки молодцы, стойко переносили суровые погодные условия. Обязательно поеду еще в следующий раз.

P.S. Спрей так не честно, в следующий раз надо забрать у тебя накомарник.

[Stray]

P.S. Спрей так не честно, в следующий раз надо забрать у тебя накомарник.

В следующий раз тебе надо камень положить в рюкзак и набросать маленьких камешек в ботинки

[Komar]

Я так давно не сміявся, читаючи сценарії. Це просто бестцеллер, а якщо його ще єкранізувати. Єдине що він зрозумілий лиш учасникам.
А все завдяки нам та чарівним супутницям. Та нічого б цього не вийшло без Петрової закваски!

[Anny]

Титри.

Аплодую стоячи!!!
Треба знімати Готова допомогти з костюмами, гримом, червоними зірками на тайменях

[Лєнко]

Титри.

[viktor]

сценарій мєгакрут треба знімати

[Komar]

Оце колись, була така мода в певний час і в певному місті - ходити на кінопсихоаналіз. Це відбувалося у кінопрокаті (за радянських часів був такий заклад де дивилися нові фільми чи на замовлення певної групи). Зміст заходу був у тому, що збиралися люди, дивилися фільм. Потім ділилися враженнями - хто що побачів. І що було дивно, що дуже часто побачене кожен трактував по різному. і це при тому що до групи входили всі освідчені люди, краєзнавці, юристи, кандидит наук, навіть бувша завідуюча міським пологовим будинком, достатньо харизматчна та обізнана особа. Коли оці розумні інколи бачили протилежне - було дуже дивно. І саме головне вони давали грунтовне цьому пояснення. Цілоком логічне. Але бачення різне.
Підсумовував усі наші "бачення" довсвідченній фахівець лікар психіатр (він же психотерапевт та психолог) І ми інколи погоджувалися, бо рішення було колективнми, а інколи знаходили взагалі інше обгрнтоване бачення побаченного фільму.
Я тоді завжди жартував: звичайні люди та з невеликими інтелектуальними пртетензіями ідуть на фільми - та все розуміють. А нам, достатньо обізнаним ще треба пояснювати, що ми побачили. (Звичайно ми дискутували фільми Феліні, Тарковського і подібні.)
Це я все так довго розповідаю, що б пояснити, що те що ми побачили в сплаві і відчули, потрібно було обговорити на форумі щоб усвідомити. Як то кажуть: з "цим" треба переспати.

[Sirco]

"остання бомба великої війни"

я аж сльозу пустив

не вистачає якоїсь містичної сцени після титрів)