Поезії, що торкнули серце

Розмови на інші теми
Повідомлення
Автор
Аватар користувача
Anny
Активний користувач
Повідомлень: 504
З нами з: 24 жовтня 2011, 12:05
Звідки: Київ/Чернігів
Контактна інформація:

Re: Поезії, що торкнули серце

#316 Повідомлення Anny » 24 жовтня 2013, 23:50

Просто и не претендуя на скрытые премудрости)) Довольно известное кажется.

Поймет не тот, кто много видел,
А тот, кто много потерял.
Простит не тот, кто не обидел,
А тот, кто многое прощал.

Осудит каждый, кто не в силах
Пути другому уступить,
Ревнует только тот, в чьих жилах
Кровь никогда не закипит.

И боль чужую взять не сможет
Кто выгодой своей живет,
И грусть ночами не тревожит
Тех, кто любви не познает,

И счастья встречи не узнает,
Кто расставаньем не дышал.
Лишь тот, кто многое теряет
И цену многому познал…

Вириссэ (так утверждает Гугл по крайней мере :))
Голова на плечах, ноги у кросівках. Так йди туди, куди ти хочеш!

Аватар користувача
Stray
Активний користувач
Повідомлень: 278
З нами з: 29 червня 2012, 15:54
Звідки: берутся дiти?

Re: Поезії, що торкнули серце

#317 Повідомлення Stray » 29 жовтня 2013, 08:16

Колыбель. Пеленки. Плач.
Слово. Шаг. Простуда. Врач.
Беготня. Игрушки. Брат.
Двор. Качели. Детский сад.

Школа. Двойка. Тройка. Пять.
Мяч. Подножка. Гипс. Кровать.
Драка. Кровь. Разбитый нос.
Двор. Друзья. Тусовка. Форс.

Институт. Весна. Кусты.
Лето. Сессия. Хвосты.
Пиво. Водка. Джин со льдом.
Кофе. Сессия. Диплом.

Романтизм. Любовь. Звезда.
Руки. Губы. Ночь без сна.
Свадьба. Теща. Тесть. Капкан.
Ссора. Клуб. Друзья. Стакан.

Дом. Работа.
Дом. Семья.
Солнце. Лето.
Снег. Зима.

Сын. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Любовница. Постель.
Бизнес. Деньги. План. Аврал.
Телевизор. Сериал.

Дача. Вишни. Кабачки.
Седина. Мигрень. Очки.
Внук. Пеленки. Колыбель.
Стресс. Давление. Постель.

Сердце. Почки. Кости. Врач.
Речи. Гроб. Прощанье. Плач.
Это был очень странный лес. Сначала я ходил за грибами. Потом они за мной...
исус расия водка!

Аватар користувача
Vilena
Промінь світла в царстві відхоботків
Повідомлень: 463
З нами з: 31 жовтня 2011, 19:41

Re: Поезії, що торкнули серце

#318 Повідомлення Vilena » 01 листопада 2013, 09:03

...
І кожна з рік,
яким утрачаєш лік,
які чекають, зникаючи, неподалік,

кожна з них,
покірних і мовчазних,
щось постійно приховує між берегів і криг.

І скільки б ти,
не ступав на її мости,
ніколи не знаєш, як їй важко текти.

Бо чорна ріка,
але крига така тонка,
ніби вода між пальців тобі витіка.

Ніби сувої тче,
і торкає тебе за плече,
і навіть не думай, куди ця ріка тече.

Так і вона –
тиша і глибина
ховають стільки пітьми, що постійно зрина,

стільки псів,
споминів і голосів,
річкового піску, що на дно осів,

що хочеш чи ні,
чуєш, мов уві сні,
як у ній затихають приголосні і голосні,

як виника
пам’яті вогкість в’язка,
те, чого вона старанно уника.

І все що є,
лише бажання твоє
занурюватись у воду, що дихати не дає,

і попри бої,
та всі порахунки свої,
просто триматись її, триматись її.

Сергій Жадан
Назад,- де високі дими.

Аватар користувача
chornyava
Активний користувач
Повідомлень: 469
З нами з: 26 травня 2011, 00:20
Контактна інформація:

Re: Поезії, що торкнули серце

#319 Повідомлення chornyava » 24 листопада 2013, 15:09

going zero waste :)

Аватар користувача
Sirco
Православный
Повідомлень: 537
З нами з: 12 грудня 2011, 21:35
Звідки: Вишгород

Re: Поезії, що торкнули серце

#320 Повідомлення Sirco » 01 грудня 2013, 01:27

Робітники пекарень, фабрик, майстерень,
заводська шпана з привокзальних поселень,
аборигени вулиць, кварталів і спальників,
гроза начальників і комунальників,
вантажники з ринків, прибиральники з станцій,
корейці, в’єтнамці та африканці,
кожен, хто працює до сьомого поту –
давай, пролетар, кінчай роботу!

Система пиляє транші й бюджети,
система робить із твого дихання телевізійні сюжети,
вербує активістів і продає нерухомість,
система це орган, що заміщує совість,
це депутати, мандати і ювілейні дати,
система – це можливість ні за що не відповідати.
І єдине, що має над системою владу,
це булижник – зброя пролетаріату.

Ніхто не пришле тобі нормального директора,
чесного ректора чи податкового інспектора.
Нікого не цікавлять твої завали й стреси,
приступи агресії й сезонні депресії.
Нікого не хвилює, як ти повернеш кредити.
В разі чого, тебе можна буде засудити і посадити.
Нікого не турбують твої потреби.
Тому давай, браток – все залежить від тебе!

Вчи історію.
Готуй революцію.
Лишай аудиторію.
Виходь на вулицю.

Аватар користувача
chornyava
Активний користувач
Повідомлень: 469
З нами з: 26 травня 2011, 00:20
Контактна інформація:

Re: Поезії, що торкнули серце

#321 Повідомлення chornyava » 24 грудня 2013, 17:08

стільки відважних і неуважних
стільки успішних але смішних
стільки вродливих але зрадливих
випий за них помолися за них

стільки багатих і тупуватих
стільки розумних але сліпих
стільки захланних та безталанних
випий за них помолися за них

стільки чеснот непридатних для честі
стільки щедрот невимовно скупих
стільки красот у відразливих бестій
можна і з ними – краще без них

кожному всього по правді відважено
я лиш одного просив би між тим:
дай мені боже бути уважним
дай мені боже не бути сліпим

Іздрик
going zero waste :)

Аватар користувача
dmykos
Активний користувач
Повідомлень: 54
З нами з: 21 березня 2013, 16:14

Re: Поезії, що торкнули серце

#322 Повідомлення dmykos » 25 січня 2014, 12:38

Беркут
Іван Якович Франко

З укритого гнізда в скалистій десь щілині
З тяжким він розмахом рвонувсь під хмари сині —
З таємних мов джерел гнівлива думка рветься,
Облетить світ, і аж о неба звід опреться,
І б’є важким крилом, де лиш сягнути зможе,
І зве: "Де правда та? Де ти, великий боже?
Всі зорі збігла я, атоми всі в природі
Перешукала скрізь, тебе ж спіткати годі.

В блакиті він завис недвижний, розпростертий,
Мов над життям грізний, невпинний образ смерти.
Здаєсь, що до небес він гвоздями прибитий,
Та чуєш, що він гнеть вниз вержесь- кров пролити.
Ти чуєш се, і жах тебе проходить зимний:
Таж над тобою тож завис беркут нестримний!
Він не хибне тебе, хоч як високо висить!
Чи много то ще хвиль тобі гуляти лишить?.

Ось рушив він. Пливе без маху крил в блакиті,
Мов човник Долі тче днів наших пасма скриті.
Спокійно колесить, знижаєсь, знов зриваєсь.
За хмару криється, в лазурі розпливаєсь.
Лиш острий крик його вістить, що він голодний!
Так в час тиші не раз прорветься плач народний.
І защемить в душах вельможних біль таємний,
Мов землетрясіння віщун, той грім підземний.

Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в груді ти ховаєш серце люте,
За те, що кров ти п’єш, на низьких і слабих
З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;
За те, що так тебе боїться слабша твар,
Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!
І ось блищить мій кріс — ціль добра, вистріл певен,
І вбійчеє ядро під хмари понесе він.

І замість нести смерть згори на земне ложе,
Ти сам спіткаєш смерть під хмарами небоже.
І не як божий суд, але як труп бездушний
Ти впадеш, судові тих моїх куль послушний.
І не остатній ти! Нас є стрільців стосот;
І все, що звесь беркут, полоще кров’ю рот,
Вивищуєсь над мир, тривогу й пострах сіє, —
Те кулі не уйде, як слушний час наспіє.
А труп бездушний ми без жалю, без промови
Ногою копнемо й підемо дальш на лови.

22—24 мая 1883 .

Виктор
Активний користувач
Повідомлень: 53
З нами з: 02 квітня 2012, 12:28

Re: Поезії, що торкнули серце

#323 Повідомлення Виктор » 25 січня 2014, 13:37

В День Рождения Высоцкого, сборник рок трибьютов его песен.

http://shatun.kiev.ua/2014/01/%D0%B2%D1 ... %BE%D0%B2/

Зображення

Аватар користувача
Maidrax
Брат Матроса
Повідомлень: 2557
З нами з: 25 вересня 2010, 15:08

Re: Поезії, що торкнули серце

#324 Повідомлення Maidrax » 25 січня 2014, 16:48

Гей, молоді, не сосюртесь чуєте,
Й не хвилюйтесь ні в якім разі,
Застроміть два пальці в рота і блюйте,
Поки не виблюєте з себе Азії.

Майк Йогансен

Аватар користувача
Legion
100 км + 1.5 літри
Повідомлень: 910
З нами з: 10 липня 2010, 19:56
Звідки: Киев
Контактна інформація:

Re: Поезії, що торкнули серце

#325 Повідомлення Legion » 27 січня 2014, 10:56

Виктор писав:В День Рождения Высоцкого, сборник рок трибьютов его песен.
Круто!
Но мы пройдем, и грянут волны в парапет,
И зазвенит бакштаг как первая струна!
В. Ланцберг

Аватар користувача
Sirco
Православный
Повідомлень: 537
З нами з: 12 грудня 2011, 21:35
Звідки: Вишгород

Re: Поезії, що торкнули серце

#326 Повідомлення Sirco » 27 січня 2014, 11:37

Maidrax писав:Майк Йогансен
О, крутяк!

Аватар користувача
Legion
100 км + 1.5 літри
Повідомлень: 910
З нами з: 10 липня 2010, 19:56
Звідки: Киев
Контактна інформація:

Re: Поезії, що торкнули серце

#327 Повідомлення Legion » 04 лютого 2014, 11:04

Владимир Высоцкий - Я дышал синевой

Я дышал синевой,
Белый пар выдыхал,-
Он летел, становясь облаками.
Снег скрипел подо мной -
Поскрипев, затихал,-
А сугробы прилечь завлекали.

И звенела тоска, что в безрадостной песне поется:
Как ямщик замерзал в той глухой незнакомой степи,-
Усыпив, ямщика заморозило желтое солнце,
И никто не сказал: шевелись, подымайся, не спи!

Все стоит на Руси
До макушек в снегу.
Полз, катился, чтоб не провалиться,-
Сохрани и спаси,
Дай веселья в пургу,
Дай не лечь, не уснуть, не забыться!

Тот ямщик-чудодей бросил кнут и - куда ему деться!-
Помянул он Христа, ошалев от заснеженных верст...
Он, хлеща лошадей, мог бы этим немного согреться,-
Ну, а он в доброте их жалел и не бил - и замерз.

Отраженье свое
Увидал в полынье -
И взяла меня оторопь: в пору б
Оборвать житиё -
Я по грудь во вранье,
Да и сам-то я кто,- надо в прорубь!

Вьюги стонут, поют,- кто же выстоит, выдержит стужу!
В прорубь надо да в омут,- но сам, а не руки сложа.
Пар валит изо рта - эк душа моя рвется наружу,-
Выйдет вся - схороните, зарежусь - снимите с ножа!

Снег кружит над землей,
Над страною моей,
Мягко стелет, в запой зазывает.
Ах, ямщик удалой -
Пьет и хлещет коней,
А непьяный ямщик - замерзает.
Но мы пройдем, и грянут волны в парапет,
И зазвенит бакштаг как первая струна!
В. Ланцберг

Аватар користувача
Legion
100 км + 1.5 літри
Повідомлень: 910
З нами з: 10 липня 2010, 19:56
Звідки: Киев
Контактна інформація:

Re: Поезії, що торкнули серце

#328 Повідомлення Legion » 12 лютого 2014, 21:27

Maidrax писав:Февраль. Достать чернил и плакать!
Писать о феврале навзрыд,
Пока грохочущая слякоть
Весною черною горит.

Достать пролетку. За шесть гривен,
Чрез благовест, чрез клик колес,
Перенестись туда, где ливень
Еще шумней чернил и слез.

Где, как обугленные груши,
С деревьев тысячи грачей
Сорвутся в лужи и обрушат
Сухую грусть на дно очей.

Под ней проталины чернеют,
И ветер криками изрыт,
И чем случайней, тем вернее
Слагаются стихи навзрыд.

Пастернак.
Згадався цей вірш.
Но мы пройдем, и грянут волны в парапет,
И зазвенит бакштаг как первая струна!
В. Ланцберг

Аватар користувача
Legion
100 км + 1.5 літри
Повідомлень: 910
З нами з: 10 липня 2010, 19:56
Звідки: Киев
Контактна інформація:

Re: Поезії, що торкнули серце

#329 Повідомлення Legion » 12 лютого 2014, 21:31

Истома ящерицей ползает в костях,
И сердце с трезвой головой не на ножах.
И не захватывает дух на скоростях,
Не холодеет кровь на виражах.

И не прихватывает горло от любви,
И нервы больше не в натяжку, хочешь - рви,
Провисли нервы, как веревки от белья,
И не волнует, кто кого - он или я.

На коне - толкани - я с коня.
Только "не", только "ни" у меня.

не пью воды, чтоб стыли зубы, питьевой,
И ни событий, ни людей не тороплю.
Мой лук валяется со сгнившей тетивой,
Все стрелы сломаны, я ими печь топлю.

Не напрягаюсь, не стремлюсь, а как-то так.
Не вдохновляет даже самый факт атак.
Я весь прозрачный, как раскрытое окно,
И неприметный, как льняное полотно.

На коне - толкани - я с коня.
Только "не", только "ни" у меня.

И не хочу ни выяснять, ни изменять,
И ни вязать, и ни развязывать узлы.
Углы тупые можно и не огибать,
Ведь после острых - это не углы.

Любая нежность душу не разбередит,
И не внушит никто, и не разубедит.
А так как чужды всякой всячине мозги,
То ни предчувствия не жмут, ни сапоги.

На коне - толкани - я с коня.
Только "не", только "ни" у меня.

Не ноют раны, да и шрамы не болят -
На них наложены стерильные бинты.
И не волнуют, не свербят, не теребят
Ни мысли, ни вопросы, ни мечты.

Свободный ли, тугой ли пояс - мне то что?
Я пули в лоб не удостоюсь - не за что.
Сорвиголов не принимаю и корю,
Про тех, кто в омут с головой,- не говорю.

На коне - толкани - я с коня.
Ни философский камень больше не ищу,
Ни корень жизни,- ведь уже нашли женьшень.
Не посягаю, не стремлюсь. не трепещу
И не надеюсь поразить мишень.

Устал бороться с притяжением земли.
Лежу - так больше расстоянье до петли.
И сердце дергается, словно не во мне.
Пора туда, где только "ни" и только "не".

Пора туда, где только "ни" и только "не".

Владимир Высоцкий - Песня конченного человека
Но мы пройдем, и грянут волны в парапет,
И зазвенит бакштаг как первая струна!
В. Ланцберг

Аватар користувача
Кунжутка
Активний користувач
Повідомлень: 149
З нами з: 29 травня 2012, 09:37

Re: Поезії, що торкнули серце

#330 Повідомлення Кунжутка » 18 березня 2014, 19:18

Іван Малкович
1 грудня 2008р

"боюсь за твою ліву лапку...."

http://blogs.pravda.com.ua/authors/malk ... b85d906a6/

Відповісти