МЕМОРАНДУМ "Туризм. Мои идеи, цели, предпочтения"

Обговорення того, що напряму повязане з туризмом, але не відноситься до інших розділів.
Повідомлення
Автор
Аватар користувача
nbabii
Грязный Кабан
Повідомлень: 249
З нами з: 29 листопада 2006, 02:59
Звідки: Императорский род

МЕМОРАНДУМ "Туризм. Мои идеи, цели, предпочтения"

#1 Повідомлення nbabii » 06 лютого 2007, 21:16

Вступление.
Личностям впечатлительным, а также тем, кто не хочет тратить свое время на получение бесполезной, в общем-то, информации читать не рекомендуется.

Почему именно сейчас я решил написать подобное? Сложно сказать. Просто в последнее время я увидел то, чего уже некоторое время вполне осознанно ожидал. У многих из нас начали расходится цели в туризме, и даже более того, сами взгляды на туризм. Ничего жуткого, в этом конечно же нет, еще раз повторюсь, этого вполне следовало ждать, т.к. мы уже выросли из того возраста, когда в ПВД надо было собираться за неделю до выхода, а Тарханкут Басова казался сложным походом. Но, тем не менее, дабы внести некоторую ясность по крайней мере в мою позицию начнем (пишу в электронном виде и размещаю на форуме специально, т.к. вы все знаете, к чему сводится такой разговор в усном виде).

Во-первых. Меня интересует туризм, меня интересуют горы, озера, реки, леса, поля, природа в целом. Первостепенной целью в походе у меня всегда является получить удовольствие от этого похода. Это не следует понимать таким образом, что меня интересуют только матрасные б/к возле моря в Крыму. Наоборот, обычно чем сложнее был поход, тем больше удовлетворения он приносит (пусть даже и через пол-года после его завершения). Подсуммировав сказанное могу вынести на поверхность главный факт – для меня первостепенна РОМАНТИКА. Бывает, что услышанное где-то географическое название заставляет сердце учащенно биться в груди. Так было с Алтаем. Знаю что так будет еще не раз. Я по духу человек не командный, это было заложено во мне еще с детства, и ввиду этого в команде мне работать несколько труднее чем самому. Но учитывая то, что интереснее мне все-же в команде (парадокс, да?) приходится чем-то жертвовать. Пойдем дальше – по духу я не спортсмен (я для себя разделил туристов на романтиков и спортсменов). То есть конечно нельзя сказать что я “романтик” на 100%, но доля романтики у меня явно перевешивает долю спорта. Меня тянет пройти такой-то поход в такой-то местности обычно не потому, что “там категория 2Б” а потому, что мне подсознательно хочется именно туда т.е. именно в те места. Причем я даже иногда не могу найти этому обьяснения. Ну вот, к примеру, в джунгли Амазонки мне ехать совсем не хочется (да простит меня Вано), а на Северный полюс – с удовольствием. При всем этом я абсолютно ничего не имею против высоких категорий – я только за, но в том случае, если мне интересны сами места их проведения

Во-вторых. Многие несколько необосновано, на мой взгляд, упрекают меня в том что я “забиваю на безопасность”. Обьясняю: нет, я не забиваю на безопасность, просто возможно восприятие ее (безопасности) у меня несколько отличается от общепринятого. Если я куда-то иду, это не риск – это уверенность в своих силах. Для себя я субьективно оцениваю свои возможности, я знаю свои пределы, я представляюю ореолы своих целей. Ну я конечно понимаю(не слепой), что со стороны это смотрится просто как по..изм и наплевательское отношение ко всему, но это не так (или, по крайней мере, не совсем так). Да, у меня присутствует некая переоценка своих возможностей, и вдобавок к этому я обладаю одной интересной чертой характера, которую достаточно долго в себе вырабатывал. Я почти никогда не ведусь на авторитеты. Я привык по жизни думать своими мозгами, я привык находить выходы сам, я привык учится всему сам, а не спрашивать других. У этого подхода есть свои преимущетсва (мне он нравится) и есть свои недостатки (можно здохнуть, т.к. можно когда-то и ошибиться). Ну, это мой осознанный выбор. Причем я нисколько не считаю, что мой подход к туризму опасней чем другие, ведь, если бы это было так, я бы им не пользовался и тем более не водил бы других в совои походы.

В-третьих. В плане направлености я до сих пор не сделал каког-либо четкого выбора. Меня интересует как пеший и горный туризм, так и вода, так и полярные лыжные походы, ну и в теории еще много чего другого. Из мест, куда я в любом случае рано или поздно поеду (если буду жив) могу выделить:
- Алтай (еще раз!)
- Урал
- Кавказ
- Памир
- Хибины
- Кольский п-ов
- Карелия
- Саяны
- Земля Франца-Иосифа
- Серверный полюс
- Южный полюс
- п-ов Таймыр
- Щпицберген

В-четвертых. Я, как один из основателей турклуба “Гряда” (быв. им. Батьки) хочу ходить походы именно в формате турклуба. Я никогда не уйду из НАШЕГО турклуба в другой, пока наш будет существовать. Другими словами: из всех вариантов для меня будет самым приоритетным вариант сходить куда-либо именно нашей компанией.

Основные вещи которые я хотел сказать, я сказал.

Аватар користувача
Klimich
Неостанній отхоботок
Повідомлень: 442
З нами з: 29 листопада 2006, 03:28
Контактна інформація:

#2 Повідомлення Klimich » 14 лютого 2007, 02:39

мне тоже понравилось. не смотря на традиционное батьковское обилие понтовства. влом было отвечать, но сейчас пожалуй попробую... структура изложения будет наподобие Колянской (что кстати и вам советую делать) для того чтобы потом было проще сравнивать основные тезисы :arrow:

Я тоже начну со вступления.
Первым моим серьезным походом был Великий Басовской Тарханкут. Я тогда был молод и наивен. Почти не пил пивка, ходил на все лекции, не умел ставить палатку и не знал что такое "батька", "понтец"и "похериться". Но уже тогда я любил море и горы, и меня порой влекло на странствия, а не банальный пляжно-матрассный отдых. И вот однажды мне довелось туда попасть с немного странной компанией и рюкзаком на плечах, причем не просто рюкзаком, а незабываемым "Сантино". В первый же день я пообещал себе, что никогда в жизни больше не пойду в поход. "Сантино" и 40-градусная степная жара показали мне что такое ад....

Теперь основная часть.

Прочитав меморандум Коляна, я понял почему иногда прислушиваюсь к его мнению и почему споры у нас если и возникают, то в основном по поводу безопасности (вернее сознательное ложение на нее) . Просто у нас схожее мировозрение. Для меня тоже в походе главное это РОМАНТИКА. Именно это я стараюсь брать с каждого похода и именно ради этого я хожу в походы. Не пройти на пределе своих сил, не для того чтоб потестить выживание в экстремальных условиях и не доказать себе что-либо. Как вы могли заметить, мне обычно глубоко наплевать на получение категорийных справок или на сложность маршрута. Когда объявляется поход, я обычно задаю вопрос "а что там будет интересного?". И решаю идти или нет большей частью исходя из ответа на ЭТОТ вопрос.

Как и большинство членов турклуба меня интересуют многие виды экстремального отдыха. Это водные походы, пешки, велопоходы, спелеология, альпинизм, рыбалка, и даже матрасные :wink: Главное, чтоб красивые места, чтобы было интересно, в меру напряжно и каждый раз по новому.

За все конечно надо платить. И к сожалению не деньгами (вернее не только ими). Я уже начал осознавать, что для дальнейшего развития необходимы тренировки и более серьезный подход. Не для того чтобы стать боле раздупленным и туристически запонтованым, а для того чтобы иметь возможность ходить все в более интересные (и потому наверно сложные...) места и при этом чтобы уровень безопасности оставался приемлимым. Поэтому, как бы ни хотелось, но перед тройками и прочим нетривиалом со временем придется хоботится и раздупляться... И справки для разряда придется зарабатывать...

Теперь о том вижу ли я себя руководителем (а то частенько мне подобный вопрос что-то задают). Нет. Не вижу. Пока что. Хотя в будущем мало ли что может быть... Просто пока что мне это не интересно. И пока что (если б я был руководителем) я не смог бы обеспечить группе нужный уровень непохеримости и средний уровень чехлежей. Меня невозможно сбить с пути, потому что мне все равно куда идти. Но когда идет группа, то такой подход не катит. Возможно если возникнет необходимость, я начну хоботится, а пока что я люблю хорошо ходить :wink:

Если говорить о будущем, то для меня оно, пока не станет настоящим, обычно туманно. Навскидку могу назвать пару мест, которые я бы посетил. Список далеко не полный но это первое что пришло в голову:
- джунгли Амазонки
- о. Ланселоте
- Северный полюс
- Кавказ
- Алтай
- Тибет
- Карелия
- Кольский п-в
- сплав по Нилу
и многое другое...

Ну и напоследок о нас. Не смотря ни на что, я думаю что турклуб "Гряда" в целом будет существовать и активно развиваться. Будут новые люди и будут новые интересные походы. Он будет существовать, пока в наших моральных ценностях перевешивают авантюризм, любопытство и интерес к жизни. Хочеться верить, что в чем-то я прав. :wink:

Пожалуй все. Может еще чего добавлю если вспомню.

Аватар користувача
Ромашка
Активний користувач
Повідомлень: 440
З нами з: 23 січня 2007, 23:14
Звідки: Киев
Контактна інформація:

#3 Повідомлення Ромашка » 31 березня 2007, 00:12

С детства природа для меня была представлена в виде поездок на пикник в лес, рыбалкой и рощей напротив моего дома. Удочку научился держать еще в том возрасте, когда допускалось ходить без трусов( у меня и фотография есть). Потом стал ловить рыбу на сельских ставках. Наживил червячка, закинул удочку, присел, завтычил? Очень легко ни о чем не думать, а лишь на поплавок глядеть. Потом стал за хищником ( щука,окунь) ездить в район р.Десна. Эти дни моей жизни были особыми , яркой краской выкрашены они.
Будил мен папа в часов 04-00 утра. Ели и шли вгараж за машиой.А на улице ни единой души, темно и дикие птички перекрикиваются. В 1,5часовой поездке можно было и поспать. Просыпаешся уже у реки, сразу настроение подымается. Открываешь дверь, ступаешь на мокрую траву, потягиваешся после сна и бегом к воде(как всегда людям интересна ее температура). Эту, утреннию, часть я люблю больше всего. Еще я люблю когда рыба клюет и первый завтрак на воде( ловлей мы всегда занимались с лодки). Весьма привычный набор: черный хлеб, свежее сало , колбаса, лук, вареная картошка и овощи. Кофе из термоса с сыром. Рассказал я это не спроста. Тогда,я думаю, и родилась моя любовь к природе. Тогда я научился молчать и чувствовать себя одновременно нормально. Часто мення в походе можно увидеть в конце группы (самого). Можете не верить, но мне в это время очень хорошо.
Первый мой поход(также как и Клима,Бондарика,Джека ( и Вано?))Басовский Великий Тарханкутский. На моих плечах был не менее ?модный? рюкзак ?Daiwa?, *ля. И брезентуху я нес, и бутылки с водой в руках ,каждые 5 минут меняясь с Климычем, и побаивался что нас ураганом снесет с обрыва или гроза попадет, и чувствовал себя крутым, когда пил водочку с Джеком и Батькой Г.К.
Родился и рос я в большом городе. Поэтому есть естественно то, что меня тянет на природу. Порой моя жизнь однообразна, и похды вытягивют меня из этой рутины. Тусклый металл машин сменяется на сочный цвет травы.
Радость мне приносит и еда приготовленная на костре и много других мелких вещей , которые делают нас чуть-чуть дикими( не городскими).
Радость мне приосит тот момент, когда на вершине горы одеваю очки( многим не понять насколько это красиво). Люблю ночь( с ее темным аспектом я еще не полностью подружился). Люблю, когда приходится проявить мужские качества( город такой возможности предоставляет не часто)?
Многое , сказанное Климой и Коляном, я разделю; повторятся не буду.

И главное!!!что в турклубе собрались мои лучшие друзья, с которыми,я надеюсь, мне прийдется пережить еще много чего хорошего.
Востаннє редагувалось 23 листопада 2009, 14:41 користувачем Ромашка, всього редагувалось 1 раз.

Аватар користувача
JACK
Великий Комбинатор
Повідомлень: 1347
З нами з: 30 листопада 2006, 02:02
Звідки: Киев
Контактна інформація:

#4 Повідомлення JACK » 24 вересня 2007, 23:34

Теперь скажу от себя: я хочу, чтоб турклуб развивался, я хочу, чтоб мы, ходили по Украине, России, Европе, Китаю, Монголии, Ирану, Канаде и Америке, Африке и Полюсу, и во всех других местах, где мы только захотим побывать. Хочу чтобы я м мои друзья не имели территориальных ограничений. Это основная цель. Я не хочу, чтоб мы ограничивались советской "классикой". Ситуация в мире изменилась, теперь должны измениться мы. В наши дни мы можем пойти в поход практически на любой кусок этой Земли. Нас ничто не сдерживает, кроме выработки желания.
Если рассмотреть ситуацию, когда мы работаем и у нас есть только 25 дней отпуска в год, то по деньгам КАЖДЫЙ из нас сможет позволить себе ЛЮБОЙ(!) поход раз в год.

На данный момент в этой широкой цели из клуба пока преуспел только один человек - Колян, но не надо забывать, что гонясь за быстрым достижением ближайших целей можно проиграть в долговременном плане, не стоит забывать, что развитие должно быть планомерным и не в коем случае не останавливаться, что помимо денег и времени, в первую очередь мы должны думать о развитии себя самих. О приобретении и оттачивании умений и навыков необходимых нам в приключениях. Я говорю не только о умении передвигаться по сложному рельефу, умении управлять байдаркой на сложном пороге или проводить спас. работы, а еще и о знании иностранных языков, умении общаться с людьми, фотографии, писательстве или еще в чем угодно, что помогает Вам в походах.
Для себя я выбрал планомерный путь развития, с постоянным совершенствованием своих навыков, своего тела и духа, также с продвижением по спортивной лестнице, которая как ни как формально отражает мой опыт.
Я поставил себе тренировочную цель: к окончанию универа (магистр/а скорее аспирант) пройти не менее 4ки и провести 3ку в больших горах и побывать на высоте не ниже 6000 метров.
Почему эта цель тренировочная? Потому, что пройдя весь путь к достижению ее я приобрету все необходимые навыки и умения для прохождения любого пешего или горного похода и достаточно знаний для вождения в очень многие регионы.
Также я получаю опыт, чтобы передавать его Вам, но я хотел бы, чтоб больше людей из клуба обучались и тренировались за "нашими стенами" и возвращались с новым опытом, знаниями и друзьями. Нам, туристам, очень полезно общаться друг с другом.
Помимо этого я хочу чтоб Гряда была не только клубом для людей которые ходят в походы вместе, а и клубом друзей, организацией которая помогает развиться в личностном плане, помогает приобрести профессиональные навыки и достичь больших высот в социальном плане. Нам удалось создать в клубе потрясающую атмосферу успешности и позитивного настроя. Легко просмотреть, что чем больше человек вхобочен в наш клуб, тем успешнее и лучше у него идут все остальные дела, тем динамичнее он развивается.
Этот эффект надо сохранить и приумножить. Помимо прочих личностных плюсов он даст неимоверный толчок турклубу для реализации самых дерзких планов.
Гряда развивает нас не только как туристов, но и как личностей, как успешных людей с сильным характером. И каждый новый человек вошедший в ряды нашего турклуба ощутит это тем больше, чем больше посвятит себя ему.
Но, главное, это то, что мы друзья! И каждый желающий может войти в этот дружеский круг, если захочет.




Написанное мною также относиться к теме "Развитие турклуба" и имеет перекрестные ссылки

Сам же я готов отдавать клубу многое: свое время, свои способности, свои знания.
Сейчас я уделяю турклубу не менее 7-14 часов в неделю (не считая организации ПВД), по 2-5 выходных дней в месяц, я постоянно веду поиск новых идей и тружусь над их реализацией, я каждую неделю тренируюсь и получаю опыт с другими клубами (сейчас это Глобус), я хожу в все более сложные походы и раздупляюсь. Этот опыт становиться достоянием клуба, нашим достоянием. Я буду делиться им со всеми желающими его получить. Я постоянно применяю свои способности и инициативу для развития турклуба, применяя свои способности, к примеру, стратегического планирования, я развиваю их от этого как получая большой личный плюс, так и улучшаю управление турклубом, я даже готов приобрести новые, совсем не свойственные мне умения, такие как живопись, если того от меня потребует дело турклуба. Но с другой стороны я никак не хочу «галопировать» наше развитие, т.к. все изменения сначала происходят в головах, всем нам нужно время чтобы новые прогрессивные идеи «устаканились» в наших умах.
Да, я фанат турклуба, и такие люди должны быть. Я стараюсь своим примером побудить Вас к активности, показать, что делая для Гряды Вы приобретаете сами!
Востаннє редагувалось 29 вересня 2008, 21:43 користувачем JACK, всього редагувалось 1 раз.

Аватар користувача
PT
Інформаційний наркоман
Повідомлень: 7628
З нами з: 23 лютого 2007, 20:08
Звідки: Київ
Контактна інформація:

#5 Повідомлення PT » 22 жовтня 2007, 16:31

Напишу я . Опять-же, в формате.

Вступление
С детства самой большой проблемой для меня явлется ниче-не-делание (на языке турклуба втык). Я не могу спокойно сидеть на месте. Ждать в очереди, ехать в метро\маршрутке\ОТ, сидеть на работе при неработающем инете для меня предстовляло,да и представляет мучение. И увы, книга,музыка,виды из окна не всегда спасают ситуацию. Кроме того есть другое начало - мне интересно в большей или меньшей степени почти все что я вижу\слышу. Добавить сюда тоннами прочитанных в детстве Жюль Верна,Буссенара,Дюма а так-же научно-популярно-журналистких-исторических очерков , - и становиться понятно чем меня привлек туризм

Основная часть

Я исследователь-романтик.

Спорт и адреналин меня интересуют ровно в той мере которая необходима для достижения цели. .Кроме того я ненавижу однотипность( в моем понимании этого) . Поэтому я не хочу кататься на сноуборде, не хочу лазить часами по ледникам с ледорубами, не хочу плавать на "гандоне" посреди моря. В следствии мне не важна регистрация,категорийность,цивильность\нецивильность, велосипедом,пешком,лодкой.

Главное - что бы на интересных объектов было осмотрено как можно больше и потрачено на их осмотр максимально возможное время. Поэтому не против срезать 10 км однотипного леса\поля маршруткой. Поэтому я против длинных обедов днем, против мажорных ресторанов в поездке,против втыков на стоянках.Конечно меня привлекает и романтика : разговоры возле костров, труд на стоянке, и даже ходьба\гребля , но лишь тогда когда это не мешает а дополняет основную цель.

Для меня тоже есть магия мест. Некоторые места я чувствую всем телом, они для меня значат неописуемо много. Как пример - человек, пересекающий на метро Южный мост и продолжающий смотреть в мобилку\соседа ,вместо того что-бы любоваться видом Днепра и Киева, каждый раз вызывает у меня чувство удивления и презрения.

Для меня очень важна безопастность, поэтому я за тренировки и хорошую снарягу . Но это всего лишь средства, и подходить надо без фанатизма.

Я хочу быть руководителем.Мне нравится процесс планировния и подготовки. И преимущество в виде выбора места и типа.

Из того где хочу побывать именно в плане активного туризма это:
Амур
Колыма
Урал
Сибирь
Кольский
Северный полюс
Амазонка
Великие Озера ( те что между США и Канадой)
Острова в С.Ледовитом
Центральная Африка
Южная Африка
и т.д

Спеціально нічого не редагував вище, лишив як було два роки тому. Додаю роздуми з теми "Петро на Уралі" на тему своїх одиночних подорожей.

Для мене туризм - це не спорт, не пройдені маршрути високих категорій, круті пороги\моря,перевали, не засіб втекти від цивілізації чи довести свою крутість. Це подорож, це можливість дослідити нові цікаві місця, це можливість відчути себе частиною того місця куди ти їдеш,зрозуміти його і тих людей що там живуть і пожити як вони. Можна сказати і так,це повернення до сторінок книжок Жюль Верна,Джека Лондона, Фенімора Купера,Арсєньєва і багатьох інших.

Тому пріоритетним для мене є подорожувати з друзями. Зауважу, не просто з знайомими, а саме з друзями,людьми на яких ти можеш завжди покластися і які можуть покладатися на тебе , з якими цікаво, комфортно у психологічному плані. Варіанти самостійно "вписуватися" в групу іншого турклубу аби поїхати в якесь ,навіть дуже цікаве для мене місце, я не розглядаю в принципі. І якщо я у мене не виходить з різних причин поїхати з друзями, я краще поїду сам.

До того ж , одиночні подорожі,незважаючи на купу очевидних для всіх недоліків (відсутність тих, з ким би ти міг поділитися враженнями від побаченого чи зробленого, скукота,неможливість отримати або надати допомогу і багато багато іншого) мають і свою плюси.

Так,імхо, в одиночку легше "інтегруватись" в оточуючу територію.

Наприклад, для мене завжди важливо поспілкуватися з місцевими мешканцями, незалежно тріп, похід це чи ПВД. Завдяки цьому ти краще розумієш дух того місця куди тебе занесло. Підсліпувата бабуся-полячка в Гродно , розповідаюча про давно минулі часи Другої Речі Посполитої ; лісник у вузьколійному потязі з розповідями про легенди і загадки Білого озера і рівненського Полісся ; бабуся-гуцулка яка памятає красу і силу ще необмілівшого Черемоша; незнаючий ані слова російською вірменин-чабан в верхів*ях Кури - саме завдяки цим і багатьом іншим людям враження від моїх подорожей стали повнішими і яскравішими. Коли ти ходиш групою, вволю поспілкуватись з місцевими виходить не завжди.

Крім того, у самостійній подорожі ніщо тобі не заважає зупинитись на годинку-другу , посидіти на тисячолітніх руїнах над стрімкою гірської річкою і подумати про тих людей які це все будували, відкласти в бік весла і спокійно пливучі по течії слухати спів пташок,дзюркіт перекатів, шелест дерев, прилягти на рюкзак посеред неосяжної, барвистої тундри і дивуватись силі життя , яка змогла перемогти і в цих жахливих природніх умовах.

Ще,одиночні походи допомагають подорослішати . Ти несеш повну відповідальність за всі свої вчинки,тобі немає від кого отримати матеріальну і (що більш важливо) моральну допомогу. Ти вимушен робити ті речі, які б не робив (або робив зовсім небагато) у поході групою. Вчишся робити ті речі, які робити важко, неприємно,скучно але треба.

Когось, може, приваблює у одиночних подорожах крутість, небезпека,необхідність щось комусть доводити . У мене такого немає.

Тому, якщо є варіант сходити перевіренною своєю компанією, я піду з ними,хай і у менш цікавий для мене регіон. Якщо ж такої можливості немає, я краще виберу одиночку подорож.
Востаннє редагувалось 23 листопада 2009, 00:10 користувачем PT, всього редагувалось 1 раз.

Аватар користувача
Александр
Активний користувач
Повідомлень: 585
З нами з: 30 листопада 2006, 16:25
Контактна інформація:

#6 Повідомлення Александр » 23 листопада 2009, 00:00

Вступление.
Туристам я стал намного ранее моего первого похода на "Тарханкут".
С отцом когда мне было 8-9 лет мы ездили в крым где спал на надувном матраце в брезентухе, дежурили мы по двое и готовили вермешель по флотски и многие другие вкусные блюда. А еще у меня был спальник =).
И когда после окончания лицея Ваня предложил пойти в поход я с радостью согласился. Именно с тарханкута начались походы команды которая в дальнейшем переросла в турклуб "Гряда".

Основная часть.
Турклуб это в первую очередь друзья, среда общения с единомышленниками. Для меня важна поддержка моих идей которые я хочу реализовать вместе с друзьями.
Имея большой и разнообразный туристический опыт более 5 лет я уяснил для себя что мне по душе и какие походы мне нравятся.
Хочу поделится своими соображениями.

Походы и путешествия это в первую очередь удовольствие от общение с природой, культурой региона, людьми и в последнюю справки, спортивные достижения и категории.

Хотя я принимал и принимаю участие в категорийных горных походах и спортивных гонках, но это для меня лишь инструмент для развития физических и технических навыков. То есть это повышает мой уровень комфорта и границы региона, грубо говоря позволяет выжить в самой сложной Жопе.

Для себя я понял что мне наибольшее удовольствие приносит хождение в трипы с элементами похода( Трип в норвегию) в маленькой группе до 5 человек.

Для меня также комфортно будет ходить в группе 2 человека, большие группы лишают мобильности и гибкости, хотя и повышают безопасность.
Красота гор, рек и лесов не может не впечатлять....но этого не достатоточно для 100% удовольствия от похода.....к этому следует добавить общение с культурой и людьми.

Я это четко прочувствовал после Алтая( где основная цель похода была явна спортвная) и после поездки на Кубу где кроме отеля не было возможности пообщаться с местной культурой и людьми на равных. Не в формате турист с баблом - местный житель, а как представители двух культур.

На счет турклуба, я рад что мы все вместе. Я также как и все, кто отписался здесь, развиваю турклуб.
И хочу что бы не смотря на разные взгляды на туризм мы ходили на пивко и дни рождения, по возможности в походы и трипы.
Делились переживаниями и всегда могли рассчитывать на поддержку друзей.


Так же я больше нацелен на географию всего мира, мне не столь интересны Карпаты, Крым и Кавказ...оставим это на пенсию =).

Хочу побывать на Килиманджаро
Пройтись по джунглям Мадагаскара
Заглянуть в Чили
Отметить новый год в Австралии
Покорить полюса
Погостить в Рейкявике
Побывать во ВСЕХ странах Европы.
Поледолазить в Норвегии
Посетить Аляску
Спуститься с Монблана на сноуборде
и т.д.

То есть моя цель это путешествия, но не подумайте что матрац.
Я люблю интенсивно и много ходить, но также и активно отдыхать.

Аватар користувача
PT
Інформаційний наркоман
Повідомлень: 7628
З нами з: 23 лютого 2007, 20:08
Звідки: Київ
Контактна інформація:

Re: МЕМОРАНДУМ "Туризм. Мои идеи, цели, предпочтения"

#7 Повідомлення PT » 26 квітня 2011, 10:35

Знову пропоную новачкам тут відписатись. Все таки цікаво, що людям треба від туризму

Аватар користувача
Maidrax
Брат Матроса
Повідомлень: 2557
З нами з: 25 вересня 2010, 15:08

Re: МЕМОРАНДУМ "Туризм. Мои идеи, цели, предпочтения"

#8 Повідомлення Maidrax » 26 липня 2011, 11:11

PT писав:Знову пропоную новачкам тут відписатись. Все таки цікаво, що людям треба від туризму
Не буду дотримуватись ані заданого тут формату, ані епістолярного стилю викладення.

Для мене туризм не є якимсь сакральним символом, не є інструментом одержання натхнення чи сильних вражень, і точно не є мотивом для фізичного вдосконалення або вивчення меж своїх можливостей.
Я переконаний, що гонитва за "сиюминутным", намагання отримати сильні та різноманітні враження в різних кутках Землі, є гонитвою за ілюзорним, - переживши будь-яке враження, ми його позбуваємось, взамін же залишаються лише спогади та фотографії, від яких дуже мало користі в сенсі особистого розвитку.

Тому я скептично ставлюсь до ідеї "накопичення" вражень, коли після вражень сильних намагаєшся здобути враження ще сильніші, бо просто сильні вже не вставляють. Як на мене, це схоже на банальну наркозалежність, яка не має нічого спільного з особистісним розвитком і перетворює життя на постійні спроби здобути чергову "дозу". Мені здається, що враження - річ важлива, але далеко не головна.

Я вважаю, що сильні враження можна отримувати не виходячи з дому та не покидаючи свого міста, при цьому це стосується природи, культури, цивілізації. Нас оточує прірва прекрасних речей, для яких не потрібні категорійні походи, шенгенські візи і поїздки за тисячу кілометрів від дому. Та сама РОМАНТИКА, про яку писали "аксакали" турклубу, не залежить від широти, висоти, температури та атмосферного тиску - вона знаходиться всередині нас самих, і все що треба - вміти її "вивільнити" назовні.

Тому я розглядаю туризм в першу чергу як вміння самопізнання, як науку отримання задоволення в будь-яких нетипових та незвичних умовах. Також це чудовий спосіб побачити себе з іншого боку, зрозуміти свої слабкості, зрозуміти, що тобі дійсно подобається і що тобі дійсно потрібно. З іншого боку це хороший спосіб прокачати свій інтелект, - підготовка та проведення туристичного заходу ставлять перед мозком нетипові задачі, отримується нова та цікава інформація, по-суті власними руками створюється механізм для отримання емоцій та вражень.

Я розглядаю туризм не через призму сильних вражень, а як процес, направлений на поліпшення людини, здобуття внутрішньої гармонії, ціль кожного походу для мене - взнати щось нове про себе та про світ.

Для мене має дуже умовне значення конкретне місце - я можу отримувати естетичне задоволення від звичайного сосняка або від будинків по вул.Костянтинівській по дорозі додому, головним є почуття гармонії та вміння цю гармонію зберігати, і найкраще це виходить саме в поході. Так само я можу із задоволенням бувати одних і тих самих місцях, якщо я себе там добре почуваю через їхню атмосферність та ідейність, тому я не маю потреби "об"їхати весь світ".

Я скептично ставлюсь до тривалих походів, як через супутню одноманітність, так і через те, що гармонія - штука крихка і надовго її не вистачає. Так само скептично я ставлюсь до технічно складних походів, походів пов"язаних з ризиком, або походів, пов"язаних з нераціональною витратою грошей (для мене це все речі одного порядку), бо я вважаю що все має свою ціну, тому не варто переплачувати, якщо можна придбати повноцінний аналог дешевше.

З причин саморозвитку та збереження гармонії для мене велике значення мають люди, тому люди, з якими я кудись йду, мають бути хорошими, цікавими і в відносно невеликій кількості, що дозволяє спілкуватись і відчувати всіх членів групи.
Звичайно ж мене цікавить місцева культура, її індивідуальність та відмінності, оскільки це також стосується різноманітності і пізнання.

Сторонньому читачу вищевикладений підхід може здатись матрасним, - можливо так воно і є в тому сенсі, що мене не особливо цікавить Памір, Північний полюс чи Замбезі. Також на користь цього свідчить той факт, що як саморозвиток так і внутрішня гармонія по-суті є синонімами відпочинку - так, для мене похід обов"язково є формою відпочинку. Проте незамінною складовою такого відпочинку для мене є випробовування самого себе, у будь-якій формі, - оскільки за моєю ідеологією без випробування та його подолання не можливий ні саморозвиток ні внутрішня гармонія.


Все вищенаписане - суто мій погляд на туризм, звісно ж суб"єктивний і, швидше за все, неадекватний =)

Аватар користувача
Кира
Активний користувач
Повідомлень: 563
З нами з: 19 травня 2008, 19:55
Звідки: Твердыня проклятого владыки.
Контактна інформація:

Re: МЕМОРАНДУМ "Туризм. Мои идеи, цели, предпочтения"

#9 Повідомлення Кира » 26 липня 2011, 15:24

Для мене туризм це не спорт, не можливість довести щось комусь чи собі, не можливість затикати всю карту значками «я тут був», чи щоб перед кимось хвалитися «який я модний, я був там-то і там-то». Туризм для мене це відпочинок, відпочинок від міста, від його реалій та ритму.

Так, звісно цікаво побачити цікаві місця України та світу, та для мене це не самоціль. З приємною компанію, я навіть можу отримати більше задоволення на пікніку під Києвом, ніж під спекою десь в степу чи по болотам ломити з рюкзаком за 20 кг, прокидатися о 6 ранку та ставати табором о 10 вечора.

Якщо це тріп, то я не шанувальник за два дні об’їхати п’ять міст, швидко пробігтися по центру та зстрибнути у маршрутку (потяг). Мені до вподоби відчути атмосферу того міста, погуляти його вуличками, подивитися та послухати місцевих людей, зайти в музеї та неспішно попити кави у відкритому кафе.

Так і в пвд (сплавах), до вподоби відчувати природу, поєднатися з нею. Відчути легкий вітерець, що лагідно дме, послухати пташок, що співають на деревах чи у високій траві. Порадіти веселій грі світа через листя дерев. Розвести вогнище та слухати як тріщать дрова.

І зовсім не хочеться, щоб хтось бігав з криками та образами, що йому скучно і значить всі мають щось робити. Для мене туризм, навіть якщо важко, непогода, якісь проблеми – це все одно має бути релакс, який приносить задоволення.

І на закінчення. Так, є місця де я всеж хочу побувати. Мені цікаво було б трохи пожити в Ісландії, сходити на риболовецькому кораблі за рибкою по північим морям, поплавати по Амазонці, чи по засмагати на пляжі Полінезійських островів. І в свій час, це все буде.
Мы осветили белый снег,
Трупами врагов,
Мы пропели над огнем,
Песни трех ветров.
Восславим Одину хвалу,
Идя морской тропой,
И Тюр погонит наш драккар,
Опять на смертный бой!

Аватар користувача
PT
Інформаційний наркоман
Повідомлень: 7628
З нами з: 23 лютого 2007, 20:08
Звідки: Київ
Контактна інформація:

Re: МЕМОРАНДУМ "Туризм. Мои идеи, цели, предпочтения"

#10 Повідомлення PT » 26 липня 2011, 15:52

УРА!!! Нарешті народ почав відписуватись. Чекаємо на Юрка,Дімона,Колю,Сашу та інших =)

Аватар користувача
Legion
100 км + 1.5 літри
Повідомлень: 910
З нами з: 10 липня 2010, 19:56
Звідки: Киев
Контактна інформація:

Re: МЕМОРАНДУМ "Туризм. Мои идеи, цели, предпочтения"

#11 Повідомлення Legion » 28 липня 2011, 17:33

Дякую Maidrax-у за допис, мені сподобалося читати, щиро написано. Текст, який збуджує мозок, змушує задуматися.
Maidrax писав: Все вищенаписане - суто мій погляд на туризм, звісно ж суб"єктивний і, швидше за все, неадекватний =)
Міру адекватності, на мою думку, кожен сам для себе визначає.
Но мы пройдем, и грянут волны в парапет,
И зазвенит бакштаг как первая струна!
В. Ланцберг

Аватар користувача
Legion
100 км + 1.5 літри
Повідомлень: 910
З нами з: 10 липня 2010, 19:56
Звідки: Киев
Контактна інформація:

Re: МЕМОРАНДУМ "Туризм. Мои идеи, цели, предпочтения"

#12 Повідомлення Legion » 28 липня 2011, 17:38

Кира писав:І в свій час, це все буде.
"И все это будет, но только потом,
Когда я чуть-чуть расквитаюсь с делами".
Иваси.
Но мы пройдем, и грянут волны в парапет,
И зазвенит бакштаг как первая струна!
В. Ланцберг

Аватар користувача
PT
Інформаційний наркоман
Повідомлень: 7628
З нами з: 23 лютого 2007, 20:08
Звідки: Київ
Контактна інформація:

Re: МЕМОРАНДУМ "Туризм. Мои идеи, цели, предпочтения"

#13 Повідомлення PT » 15 квітня 2013, 17:31

Може ще хтось хоче написати?) У нас багато нових членів. Можна подивитись доречі як змінились ставлення до туризму у мене та інших людей протягом років!

Аватар користувача
Русич
Кіборг
Повідомлень: 1002
З нами з: 03 квітня 2011, 16:45
Звідки: Київ
Контактна інформація:

Re: МЕМОРАНДУМ "Туризм. Мои идеи, цели, предпочтения"

#14 Повідомлення Русич » 01 червня 2013, 10:35

Шкода, що я не відписався 2 роки тому, коли прийшов в Турклуб, було б цікаво почитати зараз, бо в моїх поглядах не мало чого змінилось. Я закликаю інших «нових» активних членів клубу описати своє бачення туризму, в першу чергу це буде цікаво вам самим.

Вступ.

Мої батьки були туристами зі студентських років, батько був досить активним, сильним і витривалим, думаю від нього генетично мені передались подібні ідеї по типу «200 км по Десні за 2 дні», але і мама відіграла значну роль у формуванні мого відношення до природи і туризму. В дитинстві я провів багато часу на Полтавщині в селі у бабусі. Село розташоване на пагорбах р.Псел, отже на цій річці я провів дуже багато часу, купався, ловив рибу, та і на байдарці декілька разів плавав, правда не далеко. Перший мій довгий похід – Крим влітку, мені тоді було 10 років. Після цього ходив з батьками і їх друзями (у яких звичайно теж є діти мого віку, отже було не нудно) на травневі в Карпати і Крим. У підлітковому віці правда, на якийсь час, мені ці походи стали щось не в прикол і я декілька років пропустив, останній мій такий похід був у Крим в 2009 р після тривалої перерви. Я пішов з другом… і зовсім не зацінив, було дуже матрасно, повільно, забагато «крутих» керівників які постійно сперечались куда нам краще йти, корочє я зробив висновок що на наступний рік краще вже сам поведу друзів у Крим. Не склалось, хоча б тому, що друзів мого віку, яких би цікавив туризм було зовсім не багато, треба було шукати нову туристичну компанію. Влітку 2010 мене якось запросили в ТК Університет, я одразу записався в ШПП, восени ходив, але досить швидко забив, періодично передивлявся їх анонси на форумі, але щось цікавого для себе не знаходив, ПВД у них майже немає, тільки вилазки в ліс або великі походи. І от в 2011 р. на їх форумі побачив тему Петра про зліт Гряди в Коростишеві. Анонс дуже сподобався, усе було незвично чітко, з класними фотками та цікавою програмою. Після цього зльоту я сходив з Вано на Дунай (шикарний сплав) та з Петром на вітрильній байді на остови біля Ржищева, ну і все, я в клубі.

По суті я теж був новачком коли прийшов в клуб, бо раніше в походах я нічого не вирішував, я просто йшов. В клубі, не враховуючи ПВД я сходив у більш тривалі сплави з Вано, потім з Вовою на Сулу і потім в Карелію, перед якою (та і після) були вже практично лише водні заходи. Отже так склалось що тепер я займаюсь водним туризмом, вже пройшли не мало річок, стали більш досвідченими, створили команду (можна вважати що після Карелії). Але я б не сказав що мене цікавить тільки вода. Просто так склалось, якби не було Вови то я б напевно затусив з Дімоном і ходив би з ним в походи, от пробував з Тролем (не склалось). В глобус би не пішов, коротше кажучи не знаю як би було, я радий що усе склалось саме так, як це є зараз. Мені цікаві і гори і велосипеди, але зараз вода на першому місці.

В туризмі для мене найважливіші дві речі:
1. Природа. Річки, озера, моря, ліси, та усе. Ну, ви туристи зрозумієте. Особливо зрозуміє Дімон Шестак, який сподіваюсь ще інколи слухає Паган, а саме «Темнозорь» ))
Дуже люблю місця де мало, або взагалі немає людей. На природі часто хочеться побути наодинці з собою, послухати звуки пташок, вітру, річки, але при цьому я б не хотів напевно йти в похід сам. Я не мало про це думав, можливо через якийсь час у мене і виникне бажання сходити самому, але зараз я нічого такого не планую і цей варіант не розглядаю.
2.Не зважаючи на мою любов до самотності, команда, люди які зі мною в клубі і в поході надзвичайно важливі. Насправді я так клуб і обирав, через людей, які в ньому тусуються, бо ви і є тур клуб, у нас дружні стосунки, а не як у турфірмі. Так, місця проведення ПВД теж мають значення, але якби мене не влаштовувала компанія то я б може сходив декілька разів, але в цей час шукав би собі більш підходящу компанію.
3. Добре, є ще третя… спорт, мені приємно коли м’язи дуже втомлюються. Матрасні походи для мене нудні, напрягає гребти зі швидкістю 4 км/год чекаючи інших, коли можна ломити 7-8, або 10 км. Дуже чекаю Десни за 2 дні, це буде круто, якщо нормально пройдемо то вже є наступні плани ))

Про майбутнє.
Нафіг треба писати де б я хотів побувати. Не думаю що ті хто тут відписався побувають усюди де збирались, життя покаже. Дехто взагалі втік з клубу через особисту сварку.
Але трохи напишу як я бачу найближче туристичне майбутнє. Знову ж таки, це вода. Після Кольського має бути інший великий водний похід на наступний рік, в принципі не погано було б інколи катати на каяку, приймати участь у водних марафонах а може і чемпіонаті. Ну от так.

Тепер таке питання «Турклуб Гряда назавжди, чи якісь альтернативи».
Турклуб дуже класний, зараз усе чудово, але треба реально дивитись на речі. Тут люди писали що вони фанати клубу, для них клуб це майже сенс життя… ну і де ці люди? Я вважаю що клуб нормально розвивається (нажаль тільки у водному напрямку), але за таких розкладів я бачу лише світле майбутнє.
Проте, ситуація може і змінитись, я не можу сказати що я відданий фанат клубу, я зміню його на іншу спортивну команду, якщо теперішня якимось чином розійдеться (дуже цього не хочу і не прогнозую, але просто гіпотетично якщо усім стане похіг на спортивний водний туризм і усі захопляться скажімо вітрильними катамаранами… я буду вимушений шукати іншу команду підтусовуючи інколи і в Гряді). Думаю краще так, ніж написати що «Я завжди буду з Грядою» а насправді кудись звалити через 2 роки. Це просто міркування, насправді я зараз увляю що ми колись будемо старими і все одно будемо тусити разом, от як мої батьки будучи вже «старими» ходили в походи зі своїм друзями зі студентських років.
Лучше заслужить почет и не иметь его, нежели иметь его, не заслужив.

Аватар користувача
Maidrax
Брат Матроса
Повідомлень: 2557
З нами з: 25 вересня 2010, 15:08

Re: МЕМОРАНДУМ "Туризм. Мои идеи, цели, предпочтения"

#15 Повідомлення Maidrax » 05 серпня 2014, 22:15

Таки шкода, що мало хто пише в цю тему.
От я перечитав свій пост трирічної давнини і зрозумів, як сильно і в який бік я змінився. А пост Петра чого вартий? )
Думаю, після чергового великого виїзду внесу доповнення і корективи до своїх поглядів :mrgreen:

Відповісти