Поезії, що торкнули серце

[Tigress]

Осень – время мечтать и смотреть разноцветные сны,
Запивать холода самым лучшим жасминовым чаем,
Не испытывать сплин или ложное чувство вины
От того, что дожди ну нисколечко не огорчают!

Осень – время зонтов, что давно застоялись в углу.
Время новых плащей, сапогов в разноцветную клетку -
Чтобы лично узнать глубину и количество луж,
А не грустно вздыхать и скучать по ушедшему лету.

Осень – время стихов с неизбежным наличием фраз
Об унылой поре, листопаде, капризах погоды…
Осень – повод подумать, почувствовать «здесь» и «сейчас»,
И, конечно, любить вопреки всем законам природы!

Евгения Ренар

[Maidrax]

Долго шли зноем и морозами,
Все снесли и остались вольными,
Жрали снег с кашею березовой
И росли вровень с колокольнями

Если плач - не жалели соли мы.
Если пир - сахарного пряника.
Звонари черными мозолями
Рвали нерв медного динамика.
Но с каждым днем времена меняются.
Купола растеряли золото.
Звонари по миру слоняются.
Колокола сбиты и расколоты.
Что ж теперь ходим круг да около
На своем поле как подпольщики?
Если нам не отлили колокол,
Значит, здесь время колокольчиков.

Ты звени, сердце, под рубашкою.
Второпях врассыпную вороны.
Эй! Выводи коренных с пристяжкою
И рванем на четыре стороны.
Но сколько лет лошади не кованы,
Ни одно колесо не мазано.
Плетки нет. Седла разворованы.
И давно все узлы развязаны.
A на дожде все дороги радугой!
Быть беде. Нынче нам до смеха ли?
Но если есть колокольчик под дугой,
Так, значит, все. Заряжай, поехали!
Загремим, засвистим, защелкаем,
Проберет до костей,до кончиков.
Эй,братва! Чуете печенками
Грозный смех русских колокольчиков?

Век жуем матюги с молитвами.
Век живем, хоть шары нам выколи.
Спим да пьем сутками и литрами.
И не поем. Петь уже отвыкли.

http://www.youtube.com/watch?v=c-8y6MHjeZs

[Tigress]

Не запрещай себе мечтать –
Пусть не в цветном, пусть в чёрно-белом;
Пусть ты открыт ветрам и стрелам –
Сними замок, сорви печать!
Не запрещай себе творить,
Пусть иногда выходит криво –
Твои нелепые мотивы
Никто не в силах повторить.
Не обрывай свои цветы,
Пускай растут в приволье диком
Молчаньем, песней или криком
Среди безбрежной пустоты.
Не запрещай себе летать,
Не вспоминай, что ты не птица:
Ты не из тех, кому разбиться
Гораздо легче, чем восстать.
Не запрещай себе любить,
Не нужно чувств своих бояться:
Любовь не может ошибаться
И всё способна искупить.
Не береги лучей звезды –
Бросай направо и налево,
И эти странные посевы
Дадут чудесные плоды.
Не бойся жить, не бойся петь,
Не говори, что не умеешь:
Ты ни о чём не пожалеешь –
Да будет не о чем жалеть!
И не стесняйся побеждать:
Твоих врагов судьба излечит,
И может быть, другие встречи
Ещё вас будут ожидать.
Не бойся в камне прорастать,
Под небосвод подставив плечи.
Пусть без мечты порой и легче –
Не запрещай себе мечтать!

Марина Цветаева

[Flyer]

Однообразные мелькают
Все с той же болью дни мои,
Как будто розы опадают
И умирают соловьи.

Но и она печальна тоже,
Мне приказавшая любовь,
И под ее атласной кожей
Бежит отравленная кровь.

И если я живу на свете,
То лишь из-за одной мечты:
Мы оба, как слепые дети,
Пойдем на горные хребты,

Туда, где бродят только грезы,
В мир самых белых облаков,
Искать увянувшие розы
И слушать мертвых соловьев.

Н. Гумилёв

[Tigress]

А у меня сегодня солнечно в душе,
Нет повода для грусти и печали,
Сама собой улыбка на лице –
вы за собой такое замечали?
Вы чувствовали с утренней зарей
Приливы сил неведомо откуда,
Когда вам хочется свершить так много дел,
Осуществить нелепые причуды.
Вы шли в толпе, не видя грустных лиц,
Не замечая перемены цвета –
Воспринимая жухлую листву
За буйство красок и цветенье лета.
Все происходит так свободно и легко,
Что даже в дождь вдруг стало небо ясно,
Холодной осенью причудилась весна,
И я – загадочна, заманчива, прекрасна.
Пусть невдомек смотрящим на меня
Причины радости моей и настроенья.
Не опасайтесь этого огня,
Не прерывайте радостных мгновений.
Все просто. В романтической душе
Меж дебрей мыслей, в дальнем захолустье,
Средь тлеющих углей былого дня
Горит костер из чувств, надежд и грусти.

Наталья Батракова

[Maidrax]

ти знаєш багато слів ти чуєш багато мов
прокляття твої як спів мовчання твоє як скло
ти бачив багато стін і маєш своє вікно
в епоху зміїних змін відчиниться і воно
глухий проламаєш кут коли вже забракне сил
та в тебе є парашут до пари калічних крил
і маєш запас води і навіть напас про запас
аби догребти туди де вже починається джаз
на світі достатньо тем і темних магічних нот
і кожної свій тотем і свій потаємний код
а в тебе нема таємниць ні леза нема ні меча
ти можеш упасти ниць від доторку до плеча
а день — океан без дна а світло — море без риб
тож просто пірнай з вікна аби полетіти вглиб

Юрко Іздрик

[chornyava]

заходжу постити Іздрика - і він вже тут )

мені ці два подобаються:
http://izdryk-y.livejournal.com/89467.html
http://izdryk-y.livejournal.com/90171.html

[Sirco]

Віктор Неборак "Мотлох світу, безмір світу, бубни світу..."

Мотлох світу, безмір світу, бубни світу
і бляшанки на колесах, і дроти.
Потрапляєш в течію несамовиту
калькуляцій, дурисвітства, марноти.

Вчителі у позах лотос в урядових
установах перетравлюють папір.
З їхніх усмішок, сяйливих і медових,
в душі учнів зазирає ніжний звір.

Все дозволено, бо все воно — облуда!
І спокушений заходить у пітьму.
Паралітики в очікуванні чуда
котять камені злорадства вслід йому.

Зупинись! — ніхто не скаже, не прив'яже
добрим словом нерозумного сліпця.
Будь зі мною, сестро, брате, друже, враже!
Всі ж ми — дітоньки незримого Отця.

— Забирайся, блазню, йди собі до біса! —
І клепають свій золочений Закон
з переплавленого чорного заліза
тіні смертників — безсмертний леґіон.

[Admit]

Стас Михайлов - Ты…

Опять я рушу жизнь, опять я слышу боль
Опять кричат тоской, больные беды
Ты разменяла всё, ты доиграла роль
Ушла, оставив яд измены
Ушла, оставив яд, …….. кто виноват?

ПР:
Ты, разрушила мечты
Камнем с высоты с тобою падаем на землю вместе мы
Не спасли любви
И тают две звезды, им не гореть на небе вместе, слышишь ты
Крылья протяни
И дай себя спасти, ….. и дай себя спасти

И нету больше сил, играть пустую роль
Закрыт театр и, ушли актёры
Но так же в тишине, я слышу голос Твой
Забыть тебя смогу, нескоро
Забыть тебя бы рад, ……… кто виноват?

ПР: тот же

проигрыш (соло)

ПР: тот же

[Sirco]

Жоржини
Слова: Олександр Вратарьов
Виконує: Іво Бобул

Кольоровий дощ на асфальті площ,
Листя золоте ронять віти,
Листя золоте сонячно цвіте,
Пам'ять літа в них перелита.
Ти не поспішай, це не твій трамвай,
Доля нам дає три хвилини
І старий шансон, як забутий сон,
Нам співає дощ по краплині.

Очі на світі єдині знов беруть у полон,
Осінь дарує жоржини, осінь дарує любов.
Музика лине чарівна, все повертається знов,
Осінь дарує жоржини, осінь дарує любов.

Я приніс тобі квіти золоті -
Колір золотий на розлуку,
Але я люблю, так тебе люблю
І не відпущу твою руку.
Я приніс тобі квіти золоті,
Я приніс тобі три жоржини
І старий шансон, як забутий сон,
Нам співає дощ по краплині.

[Vilena]

Жоржини
Слова: Олександр Вратарьов
Виконує: Іво Бобул

Кольоровий дощ на асфальті площ,
Листя золоте ронять віти,
Листя золоте сонячно цвіте,
Пам'ять літа в них перелита.
Ти не поспішай, це не твій трамвай,
Доля нам дає три хвилини
І старий шансон, як забутий сон,
Нам співає дощ по краплині.

Очі на світі єдині знов беруть у полон,
Осінь дарує жоржини, осінь дарує любов.
Музика лине чарівна, все повертається знов,
Осінь дарує жоржини, осінь дарує любов.

Я приніс тобі квіти золоті -
Колір золотий на розлуку,
Але я люблю, так тебе люблю
І не відпущу твою руку.
Я приніс тобі квіти золоті,
Я приніс тобі три жоржини
І старий шансон, як забутий сон,
Нам співає дощ по краплині.

http://video.mail.ru/mail/evgeniihilche ... /6023.html ))

[Maidrax]

Який чудовий осінній вірш та пісня, дякую вам, друзі, за цю вечірню наснагу.

[Vilena]

Який чудовий осінній вірш та пісня, дякую вам, друзі, за цю вечірню наснагу.

Ностальгію, друже... Ностальгію...

[Maidrax]

Який чудовий осінній вірш та пісня, дякую вам, друзі, за цю вечірню наснагу.

Ностальгію, друже... Ностальгію...

Та нє, саме наснагу - натхнення, запал, душевний підйом

[Vilena]

Та нє, саме наснагу - натхнення, запал, душевний підйом

Якраз подумала про те, що, мабуть, неправильно добрала слово. І що до такого стану чудово впадає слово "натхнення". Подумала десь за три секунди до того, як ти написав ))