Технічний звіт про подорож Донеччиною 18-19 жовтня 2008 року.

 
Технічний звіт про подорож Донеччиною 18-19 жовтня 2008 року.
 
 
Маршрут : Київ -(Лубни)- Констянтинівка - Олексієво-Дружківка (ст. Кіндратівка) – Славянск – Святогірськ – Соледар (ст. Сіль) – Артемівськ – Горлівка (ст. Микитівка) – Київ.
 
 
Метою подорожи було побачити такі цікаві місця Донеччини як :
 
«Дружківські скам’яніли дерева»
Святі Гори та Святогірську Лавру у Святогірську
Соляні шахти Соледара
Терикони та кар'єри Горлівки
 
 
 
 
 
 Від Києва до «Скам’янілих дерев»
 
Так вийшло, що квитки ми купували лише за 4 дня до поїздки. К витків на потрібний нам поїзд 20 Київ-Луганськ з Києва звісно вже не було, тому прийшлося купляти квитки Лубни-Констянтинівка на ту ж 20-ку, а до Лубен їхати іншим поїздом . В потрібний нам час йшов лише Київ-Астана . Квиток на 2.5 години до Лубен (17.36-20.10) коштував 49 грн. повний, і 41 по студентському.
 В вартість квитка входила і постіль (відмовитись від неї при купівлі квитків у поїзди формувань залізниць інших країн неможливо).
 
 Нажаль казахів у поїзді , окрім провідника, помічено не було
 
У самих Лубнах біля вокзалу немає нічого цікавого, лише продуктові магазин з дешевим пивом
 
Наш поїзд Київ-Луганськ запізнився на 10 хвилин.
У поїзді 20 плацкарти після КВР у Дніпропетровську , статусу фірмових відповідають на всі 100% .
 
Потрібні нам «Дружківські кам’яні дерева» знаходяться біля станції «Кіндратівна» у смт Олексієво-Дружівка у колишньому кар'єрі для видобування вогнетривкої глини .
 
До Кіндратівни з Констянтинівки їхали електричкою 6074 Никитовка-Славянск-Кр.Лиман ( 7.44-7.58). Відразу зауважу, що орієнтиром був розклад з офіційного сайту Донецької Залізниці http://www.railway.dn.ua/prigorod/rasp_pr_lim.htm
 
 
Для пошуку дерев можна орієнтуватись на чудовий звіт :
 
http://puteshest.ru/news/2008-05-21-22        


                                                             
 
 
Самих дерев там небагато, перша та третя фотки з сайту «7 чудес» насправді з Арізони. Проте дерево з другої фотографії там таки є, і аби його побачити варто проїхатися цим маршрутом. 

Кар'єр у Олексієво-Дружківці
         Дерево віком 200 млн років виглядає з стіни кар'єру
Найбільше та найвідоміше з "Дружківських дерев"
 
З Олексієво-Дружківки до Святогірська
 
 
Добиратися з Олексієво-Дружківки до Святогірська краще за все з пересадкою у Славянську.
 
Перший варіант - це вийте на трасу і ловити маршрутку\автобус ( є шанс зловити навіть до Святогірська)
 
Другий – електричками з Кіндратівки. Ми вибрали другий варіант, обійшовся він нам в 3.60 грн., у Славянську були в 11.23. Від залізничного вокзалу до автовокзалу їхати міським транспортам (тролейбусами або ПАЗ-іками) хвилин 10. Маршрутки з Славянська на Святогірськ їздять кожні 20-30 хвилин, квиток коштує біля 8 гривень.
 
Я від’єднався від групи і поїхав подивитися Славкурорт . Зважаючи на те, що тролейбуси бастували їхав від автовокзалу маршруткою номер 2. Сам же Славкурорт неприємно вразив. Все враження від солонуватої води озер, майже морського солоного повітря, чудових краєвидів нівелюється брудом, відсутністю інфраструктури, навіть розрухою.
По дорозі назад пройшовся центральним майданом міста. Доволі цікаво – на площі Жовтневою Революції співіснують пам'ятник Іллічу, міськрада з державним прапором і гербом на фасаді, церква Московського Патріархату.
 
Святогірськ восени звичайно вражає. Чудові ліси куди не кинь оком, спокійний широкий Дінець, пагорби, крейдяні скелі, монастирі, церкви. Хоча 3-4 годин на огляд всього що там є вистачить з запасом.


Лавра,Святі Гори, Сіверський Донець.
Церква на крейдяній скелі 
Скіт усіх святих. Дуже схожий на Кіжи
Памятник товаришу Артему (Сергєєву)



Сіверський Донець. Чудовий варіант для сплаву на байдарках
Туристична інфраструктура у Святогірську на вищому рівні - достатньо і кафе, і готелів, і місцеві мешканці охоче здають свої покої подобово. Ціни у кафе на рівні низько київських, одне ліжко на добу нам обійшлося в 25 грн.
 
Від Святих Гір до шахт Соледара 
 
 
До Соледара зручніше всього добиратися електричками з пересадкою по ст.. Червоний Лиман (місто Соледар обслуговує станція Сіль). Станція Святогірськ знаходиться на відстані 5 км від міста, теоретично до кожної електрички їздять автобуси від Лаври, ми вирішили їхати на таксі. Такса – 20 грн. за машину.
 
Зауважу, що станція Святогірськ унікальна – це так звана «нейтральна вставка». Тобто на Куп’янськ йде електрифікація змінним струмом, на Ізюм і Красний Лиман постійним. Але на відміну від повноцінних станцій стикування (Львів,П’ятихатки) тут неможлива зміна електровозу змінного струму на електровоз постійного чи навпаки. Тому , наприклад, з Куп’янська на Ізюм їздять або двосистемні локомотиви ВЛ82, або тепловози.
 
Зважаючи на сильно розгалужену мережу колій на території Донбасу більшість приміських електричок узгоджені (тобто одна буде чекати іншу у випадку запізнення). Такими узгодженими по ст. Красний Лиман і були наша Ізюм-Славянск та Красний Лиман-Микитівка. 
 
Зауважу, що аж до Солі було відчуття що їдеш не по Донбасу. Ліси, яри, пенсіонери-селяни – враження що знаходишся десь на Черкащині…
 
На станції «Сіль» до кожної електрички приїздить маршрутка, яка потім розвозить по місту Соледар. Нею ми і приїхали до шахти. Екскурсію на шахту організувати було дуже важко, наш керівник зробив це через харківську турфірму та дирекцію «АртемСолі».

 
Найбільша зала на маршруті. Саме тут грають у футбол та проводять елітні концерти
Сама шахта особисто мене (після соляних копалень в районі Бад-Зальцунгена) не вразила. Але ті хто там вперше безперечно отримали величезний заряд позитивних емоцій. Маршрут екскурсії доволі короткий, великий зал (той де проходять концерти та футбольні матчі) та декілька коридорів. Багато уваги приділяється «попсовим» моментам , розрахованих на масових туристів , конкретну цікаву інформацію від екскурсовода отримати було важкувато L

 
Пальма Мерцалова. Лише з солі. Аналогічний зроблений з солі фігур тут багато.
Від копальні «Артемсолі» до териконів Горлівки
 
З Соледара у Горлівку можна доїхати або з пересадкою у Артемівську, або електричкою з станції Сіль (до ст.Микитівка). Т. Як електричок у зручний час не було, прийшлося скористуватися першим варіантом. Маршрутки на Артемівськ ходять кожні 20-30 хвилин, їхати 20 хвилин. Т. Як їх кінцева на приміському, а не на міжміському автовокзалі треба попередити водія аби висадив перед поворотом на автовокзал. Звідти 15 хвилин пішки, або 2-3 зупинки тролейбусом.
 
Саме місто Артемівськ справило непогане , навіть найкраще серед усіх відвіданих нами міст, - чисто, відсутність розрухи. Окремо відмічу активність тролейбусного руху, як для вихідного дня.
 
Автовокзал в Артемівську знаходиться біля залізничного вокзалу, що безперечно зручно для пересадок. До Горлівки їхали автобусом Харків-Торез, вийшло по 10 грн. з людини.
 
В Горлівці вийшли біля станції «Микитівка» - саме вона, а не «Горлівка» є головним вокзалом міста. Поївши в пристанційному кафе з характерним контингентом рушили дивитися кар’єри та терикони ( ті що на південь від залізниці, в районі мкрн. "Ртутний".

  "Канал" Сіверський Донець-Донбас. Через велику забрудненність його завели в трубу, а в колишньому руслі канала тепер невеличке болото
   Ртутний кар'єр

Імхо як раз кар’єри та терикони і були найцікавішим моментом цієї поїздки. Вся Горлівка на долонях – вдалині видніються факели «Сіролу», правильні геометричні піраміди відвалів шахт, відстійники, ртутні кар’єри….

Факел "Стіролу" ?

 
Один з найбільших териконів Горлівки та супутня йому шахта (точніше супутній до шахти терикон =) )
Терікон зблизька

 
Нажаль саме місто тут справило жахливе враження…Добиті автобуси та тролейбуси, бруд усюди, напівзакинуті промислові об’єкти… Дійсно, можна сказати що місто потроху вимирає…
 
 
Панорама Горлівки



 
Поїзд 576 цілком нормальний, вагони в пристойному стані, тільки нажаль традиційне для донецької залізниці хамство провідників. Якщо є ще якийсь питання по організаційним моментам – задавайте тут в коментарях, або на форумі.
 
Петро Тєстов
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Comments: