Різдвяні свята у Білорусі

   

04-08 січня 2008 року. Київ-Мінськ-Несвіж-Мінськ-Гродно-Мозир-Гомель-Київ.  Бажання побачити Білорусь виникло у мене давно. Близька культура, схожа мова, спільна історія, велика кількість історичних та архітектурних пам’яток, невелика відстань від Києва – начебто все є . Проте  відомо про Білорусь у нас зовсім мало, це нікого не цікавить і  нікому не потрібно. Ви не знайдете в Києві ні путівники по Білорусі, ні книги білоруських авторів , ні білоруську музику. Тому я вирішив скористатися різдвяними святами і побачити  на власні очі на те, про що багато чув та читав.   План був такий – Київ-Мінськ поїзд (ніч), Мінськ-Несвіж-Мінськ чим вийде, Мінськ-Гродно (поїзд(ніч),Гродно-Мозир поїзд (ніч) ,Мозир-Гомель(автобус), Гомель-Київ поїзд



 
Загальне

  1. Валюта Білорусі – білоруський рубль. Приблизний курс 400 рублів за 1 грн. , 2100 за 1 долар.
  2. Офіційні мови російська та білоруська. Друга використовується лише опозицією, мешканцями забитих сіл, «поляками» Західної Білорусі та в оголошеннях, вітринах, музеях тощо. Режим Лукашенко фактично проводить політику її знищення ( у країні немає жодної білоруськомовної школи, не кажучи вже й про ВНЗ). 
  3. Російська мова тут з виразно білоруським акцентом. Фонетика уся білоруська, схожа по суті на нас суржик.
  4. Білоруська мова дуже схожа на українську. Проблем з її розумінням у мешканця України ніяких не виникне. Знайомство з мовою рекомендую почати з музики ( найпопулярніші  рок та реп гурти Білорусі співають саме білоруською)
  5. Люди дисципліновані – переходять навіть порожню вулицю по дозволяючому сигналу, завжди платять у громадському транспорті , не лінуються віднести сміття у урну.
  6. Самі білоруси до подорожуючих відносяться дуже добре. Приклади наведу далі
  7. Совок залишися у Білорусі усюди. Від хамлячих продавців у гастрономі (таке явище як супермаркет тут майже незнайоме) до дошок пошани. Проте є і позитивні моменти - наприклад відчуття безпеки (шанс що до тебе полізе  п’яна компанія молодиків близький до нуля).
  8. Для «Бацьки» дуже важливим є те що подумають про його країну подорожуючі іноземці. Тому все що вони можуть побачити намагаються тримати у якнайкращому стані. Те що залишається для них за кадром – у стані не краще, а може й гірше ніж у нас.
  9. На вулицях білоруських міст значно чистіше чим у нас. І не стільки тому що не смітять, а тому що прибирають. Вже о 7-ій на роботу виходить армія двірників. Іноді не зрозуміло навіщо вони метуть – все ж ідеально чисто. Напевно причина що треба давати хоч якусь роботу, навіть коли вона по суті непотрібна і нерентабельна.
  10. Ціни у Білорусі вище ніж у нас. У середньому на 5-10%. На транспорт у два-три рази. Пенсіонери та студенти пільг тепер вже практично не мають. Середні зарплати менше ніж у нас (якщо брати по містам). Так само у провінції нема роботи і всі їдуть до міст.
  11. Немає тотального засилля бутиків, дорогих іномарок, «мажорных гэнделищ». І як на мене це добре , люди значно краще відносяться один до одного. Не так як у нас , коли ті, хто мають грошей більше ніж інші, вважають западло їздити у трамваях\тролейбусах, їсти та пити у звичайних кафе тощо – бо «статус подтверждать надо».
  12. Села (вёскі)  вимирають і в Білорусі. Хатки бідніші, проте більш акуратні.
  13. Легальний приватний сектор зовсім невеликий, а нові закони його ще скорочують. Для  туриста це значить що можуть виникнути проблеми с готелем, кафе, транспортом та рівнем сервісу.
  14. Стосовно транспорту. Розклад залізничного транспорту є тут www.rw.by , автобусов тут http://www.transtekhnika.by/. І не думайте що у разі відсутності у розкладі потрібного вам автобусу ви легко знайдете приватний мікроавтобус який вас перевезе куди треба як це відбувається у України. Максимум на що можете розраховувати – це приватний «нелегальный перевозчик»-таксист.

 Якщо підсумувати то фактично  у Білорусі залишився Радянський Союз з усіма його плюсами та мінусами. Тепер конкретно по містам


Мінськ  Перше знайомство з Білоруссю вийшло не досить приємним. прикордонний контроль з білоруської сторони на поїзді Київ-Мінськ відбувається на станції Терюха (стоянка 23.41 -0.15 ) і тому ввічлива людина у формі проштампувала мою міграційну картку 4 числом. Тобто перша доба мого перебування у Білорусі завершилася ще до відправлення потяга з прикордонної станції. Начебто дрібниця, проте є важливим у плані реєстрації (вона обов’язкова протягом трьох робочих днів). Мінськ мені сподобався. Архітектура у своїй більшості це перша половина 20-ого століття –тобто стандартна для більшості міст Східної та Центральної України. Проте відмінність разюча –майже немає  новобудов або потворних  реконструкцій – збережена цілісність архітектури. На тому ж проспекті Незалежності (головна вулиця міста, за значенням порівнювати краще не з Хрещатиком, а з Карла Маркса у Дніпропетровську) є цілі симетричні квартали. До того ж все навкруги акуратне, пофарбоване, чисте.
І в це гармонічно вписуються парки на набережній Свіслочі, костели, православні церкви тощо. 


 

Транспорт у місті – трамваї,тролейбуси,автобуси,метро. Маршрутки не користуються великою популярністю, що й не дивно – бо громадський  транспорт сучасний, ходить чітко за розкладом. Квиток коштує 600 р ( 1.5 грн.). Платять усі .  Додатково треба відмітити велику кількість книгарень, сувенірних магазинів, гастрономів  тощо у центрі. Разюча відмінність з Києвом де усюди де можливо напхані бутіки та «мажорные гэнделища». Вибір у книгарнях теж чудовий – без проблем купив карти і путівники на решту маршруту. 
 





 
Несвіж 

Їхати у Несвіж я вирішив електричкою ( автобусом хоч і швидше, проте залізницею надійніше).Мені треба було до Городеї, це Барановіцький напрямок, відправляються від зупинки «Інститут Культури»,що біля однойменного метро. Перше що мене вразило – це черга пенсіонерів котрі купують квиток за повну вартість . Прочитав оголошення – дійсно, з середини грудня пільг на проїзд позбавленні майже всі – пенсіонери, студенти, ветерани. Турнікетів і кондукторів немає, проте є контролери. І за його  виглядом зрозуміло, що ти або заплатиш штраф або тебе висадять за допомогою наряду міліції. Від Городеї до кожної електрички є автобус до Несвіжа . Власне трохи про Несвіж.Зараз Несвіж невеликий райцентр Мінської області. Раніше ж, на протязі  500 років  воно було резиденцією Радзивіллів – найбільш могутнього роду магнатів Великого Князівства Литовського і Речі Посполитої. Їх резиденція (Несвіжський замково-палацовий комплекс) і є головною прикрасою міста. Він внесений у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, зараз на реконструкції , відкриття очікується у 2010 році. Крім того у Несвіжі збереглася ратуша, костел, одна з кріпосних брам, декілька старих будинків .

 

Усередині ратуші непоганий музей. Працівники музею дізнавшись що я з Києва не тільки продали мені квиток по тарифу для білорусів і дозволили безкоштовно фотографувати( по тарифу для іноземця це б потягло на гривень 25 разом) , а й провели персональну екскурсію. Аналогічне відбувалося і далі – по тарифу для іноземців я не платив жодного разу ,хоча чесно попереджував що я з Києва. Ще треба відмітити що музеї користуються у білорусів значно більшою популярність чим у нас.


  

Сам парк взимку не вразив. Але побувати тут у іншу пору року, бажано ще й після завершення хоча б першої черги реконструкції(десь початок літа цього року)  треба обов’язково .


Назад їхав так само, автобусом і електричкою.




 
Гродно До Гродно я їхав уночі поїздом Гомель-Гродно (у Мінську він незадовго до опівночі). Попри всі побоювання виспався я чудово. Поїзда БЧ  напевно найкращі на пострадянському просторі. Стосовно Гродно (біл. Го́радня, Гро́дна, рос. Гродно, пол Grodno)   інформації повно у Інтернеті.Якщо у двох словах то це велике місто-облцентр у Західній Білорусі, неподалік кордону з Литвою та Польщею. Унікальним в Білорусі воно є по багатьом причинам – і тим що зберегло автентичний центр міста, красою архітектурних споруд, багатою історією. Велику частину населення складають «поляки» (фактично це білоруси-католики).Транспорт тролейбуси та автобуси. Квиток коштує 500 рублів, проте є своє ноу-хау : квитки продаються лише стрічками по 6 штук. Те що тобі потрібно лише від залізничного до автовокзалу нікого не турбує. Місто дійсно гарне. Маленькі вузенькі вулички з невеличкими кам’яними та дерев’яними будинками.


Німан який несе свої води у Балтію поміж високими берегами. Найкрасивіші у Білорусі костели

 

Невеличка річки притока Німану яку не закатали у асфальт як це робиться усюди а зробили на її берегах парк відпочинку (Гродненська Швейцарія). Насичені історією Старий та Новий замок. Колись Гродно називали третьою столицею Речі Посполитою. Саме тут відбувся останній сейм, тут Станіслав Август зрікся польського престолу і тим самим віддавши на 140 років Польшу під владу Россійської імперії.
Є і негативні моменти. Деякі споруди чомусь так і не бажають реконструювати. І синагога, і лютеранська кірха у жахливому стані. 

 

А інші під вивіскою «реконструкція» фактично знищують. Як розповіла дівчина працівниця музею у Старому Замку, це робиться так – повністю зноситься автентична споруда, замість неї вибудовують нову яка подібна до старої лише фасадом.  У костелах цікаво було поспілкуватися с прихожанами-католиками. Моїми співрозмовниками був ксьондз, 90-річна бабуся, прихожанин середнього віку. Фактично це білоруси-католики. На вулиці вони розмовляють російською, у костелі – польською, між собою білоруською. Складають десь третину-половину населення міста. Чому їх називають поляками треба шукати у історії. Мої думки що це сталося внаслідок а) заборони греко-католицької церкви у Білорусі та вимушеним переходом її прихожан у католиків  римського обряду або у православні б) полонізаційної політики польського уряду. Теж саме що у нас у Галичині – якщо католик по поляк, греко-католик українець.Доречи не дивуйтесь що коли ви зайдете у якомусь білоруському містечку у костел  (якщо орієнтуватися на зовнішній вигляд)  то побачити у середині православну церкву. Це теж наслідок пункту а.  


 
Мозир Місто Мозир зацікавило мене двома моментами  - р. Прип’ять, друге – швидкісний приміський відомчий трамвай. В принципі його можна назвати пригородом Києва – автобус «Київ-Мозир»  і досі їздить з автостанції «Полісся» а не з центрального автовокзалу. Має багато історію, яка нажаль не лишила за собою дійсно цікавих пам’яток. Має цікавий рельєф, розповідати важко краще почитати. Саме через це функцію залізничного вокзалу міста виконує станція (і місто) Калинковичи. Звідти до Мозиря 20 хвилин автобусом чи маршруткою.Транспорт у місті – ті ж автобуси і маршрутки. Автобуси великі красиві МАЗи,чітко за розкладом. Особливістю транспортної мережі є те, що у всіх (за винятком двох ) маршрутів спільна кінцева зупинка – біля мосту через Прип’ять.

Мозирський швидкісний трамвай надзвичайно цікава річ. Потреба у ньому виникла при будівництві нафтопереробного заводу . Тепер фактично місто Мозир складається з двох частин – самого міста і промислової зони. Між ними – села, дачі, поля, ліс. Проїхати між ними можна або особистим автотранспортом або швидкісним трамваєм. Трамвай ходить чітко за розкладом . Вранці  у промзону, ввечері назад. Трамвай який жене 65 км\год між лісом та полем з тракторами – типовий мозирський пейзаж.

Прип’ять це краса. Навесні напевно неймовірна, це треба бачити . Здивувався з великої кількості кранів у річковому порту.  І явно таких що навесні почнуть працювати. Куди ж і що вони везуть? Нижче за течією Чорнобильська зона, невже транзит дозволений?

Гомель


До Гомеля  прийшлось їхати на нелегальному таксі. Бо якщо за розкладом автобус лише через годину - так і чекайте на нього, а якщо не буде місць –то наступного . Те що у залі чекання народу вистачило б на маршрутку-дві нікого не турбує. Гомель це друге за кількістю населення місто Білорусі. Історія теж залишила за собою небагато. Із цікавого  - пройтись центральними вулицями ( архітектурний стиль приблизно такий самий як у Мінську) і парк на березі Сожа. Тут і палац  Паскевічей , собор Петра і Павла, вежі. Окремо відзначу пішохідний міст через Сож. Таке враження що я знаходжусь на пішохідному мості у Києві.

 

Загальний висновок – це моя перша повноцінна поїздка у Білорусь але далеко не остання. Непобаченим залишилося багато цікавого – і Брестська Фортеця, і Полоцьк з Софією , і національні парки Прип’ятський, Біловежська Пуща, Брацлавські озера , і невеличкі містечка Західної Білорусі  -  вистачить не на одну поїздку. 

 
Так само раджу усім тим хто читає цей матеріал хоч раз побувати у Білорусі. Тим паче що для киян вкласти це у формат вихідних не складає великих проблем.


 

         

Comments: