Дніпром під вітрилом


Отчет о водно-парусном походе на байдарках по Каневскому и Кременчугскому водохранилищах реки Днепр.

 

Общие впечатления и рекомендации

 

Поход под парусом превзошел все ожидания. В слабый попутный и боковой ветер скорость байдарки под парусом составляла 4-5 км\ч, в средний и сильный подымается до 8-11 км\ч. В спущенном состоянии парус не мешает грести ( несколько мешают гребле боковые страховочные поплавки-ауттригеры, но они тоже легко и быстро снимаются).

 

Также Днепр с его водохранилищами неожиданно  оказался отличной речкой для сплава (как минимум на майских) - красивейшая природа ( высокие песчаные кручи с великолепными видами , пляжи, почти что морские просторы Кременчугского вдх, дикие острова Каневского заповедника с богатой флорой и фауной, небольшое кол-во людей (туристов встретили только одну группу, и то в первый день, местные жители-рыбаки наличествуют только вблизи сел, крупные катера и яхты ввиду нереста почти не плавают). Правда, в выходные дни хорошие стоянки по берегам занимаются отдыхающими, лучше ориентироваться на острова.

Также учтите, что берега обрывистые , особенно по правому берегу. Иногда стоянок нет на протяжении 5-10 км. Кроме того, песчаные пляжи просто таки кишат муравьями. Поэтому к поиску стоянок надо подходить ответственно и не откладывать на последний момент.  Возможно после окончания нереста ( а тем более начала охотничьего сезона) ситуация изменится на худшее.

 Также во время маршрута можно осмотреть культурно-исторические достопримечательности : затопленную церковь в бывшем селе Гусинцы, мемориал "Битва за Днепр" в с. Балыко-Щучинке,  казацкое кладбище в бывшем с.Трахтемирове,  Чернечу  гору с могилой Т.Г.Шевченко  в г. Каневе.

 С дровами не было проблем на протяжении всего маршрута. Воду из Днепра после кипячения можно спокойно пить.

 

Из минусов - довольно грязные стоянки, проблема найти стоянку на некоторых участках маршрута. В местах недалеко от сел вещи не раскидывать, байдарки поближе к палаткам. Среди местного населения встречаются недоброжелательные элементы. Ну и в сильный ветер плыть против него сложно и в какой-то мере опасно.

 

Никаких особых технических навыков речка не требует, базовая техника управления парусом усваивается за одну тренировку. 

Правда надо ответственно подходить к вопросам безопасности - не плавать в средний  и сильный ветер далеко от берега ,  при ухудшении погоды стараться побыстрее уйти под берег, дабы в случае начала дождя успеть на него выброситься. Волны на водохранилище (особенно Кременчугском) очень большие, кильнуть байдарку при неправильном управлении могут запросто.

 И еще - обязательно узнавайте несколько раз в день погоду. Ветер меняется очень часто! Хорошо показали себя атласы  Киевской военно-топографической карты по бассейну Днепра. Рекомендую! В протоках между Каневом и Черкасами желателен GPS, заблудится там очень легко, ориентиров почти нет! Для лучшего ориентирования по отчету см прилагаемый кмл  файл.
Внимание! Места стоянок указаны приблизительно, +- 1 км. Место 6-ой стоянки не показано, т.к невозможно ориентироваться по спутникому снимку сделанному зимой. http://rapidshare.de/files/48144016/dnipro.kml.html

Видео и фотографии ниже, в нетехнической части отчета  и по ссылке : 

http://photo.grjada.org.ua/main.php?g2_itemId=19493


 

Техническая часть

 

Даты похода : 1-10 мая 2009 года, состава 4 участника, все из г.Киева. 

Плавсредства две парусно-гребные байдарки. На одной из байдарок было применено самодельное латинское парусное вооружение на основе http://fishercity.narod.ru/turist/141_150.htm с некоторыми изменениями  (  по всем вопросам относительно конструкции парусного вооружения можете обращаться к мне в icq 493919809)  , на другой парусное вооружение было взято в прокат в туристическом клубе "4 стороны" ( greblo.org.ua).

Парусное вооружение позволяет ходить курсами фордевинд (ветер в спину),бакштаг (ветер в спину сбоку),галфвинд (ветер в бок).

 

Старт в смт.Ржищев (Киевская область)  на берегу Каневского вдх, финиш в селе Большая Андрусовка на берегу Кременчугского водохранилища (Кировоградская область). Приблизительно 215 км.

 

 

Транспорт - туда маршруткой от АС "Выдубичи",  назад поездом 688 Кременчуг-Киев.

 

1 мая 

Стоимость маршрутки от АС "Выдубичи"  до Ржищева 12 грн на человека. Билеты на момент написания статьи в кассах непродаются, надо записываться у диспетчеров на автостанции. Про багаж надо договаривать отдельно. Про нашу предварительную запись диспетчера забыли (хотя скорее всего "забыли" при виде багажа), пришлось договариваться с водителем за 120 грн. Наверное хватило бы и 80-100.  Ехать чуть больше часа. Высадили нас из маршрутки прямо на берегу небольшого залива, там отличное место для стапеля.  Выплыли под вечер, обойдя слева остров "Монашья Коса".  Ветер встречный, довольно сильный. Стали на острове, на рыбацкой стоянке в камышах.  Ориентир - "Лысая гора" - большой голый песчаный холм.  Прошли примерно 5-6 км.  

2 мая

Прошли 15 км. С утра осмотрели затопленную церковь в бывшем селе Гусинцы - впечатляет. Ветер встречный, шли под берегом. Он песчаный, высокий, но не обрывистый, отличных  мест для стоянок полно. Можно стать и на островах. Стали на мысе  (стоянка не очень удачная, тут иногда отдыхают местные на автомобилях).

3 мая

Ранний подъем. На Днепре штиль (прогноз не ошибся). Пересекаем водохранилище (8 км). Потом осмотр Трахтемирова. Самого села уже нету, жители либо поумирали, либо повыезжали. Домик Бакая стоит, охранник в наличии, но к туристам нейтральный. Туристов полно. Из интересного - казацкие могилы, дерево-символ Украины и великолепные виды на водохранилище с мыса.  Плывем далее вдоль правого берега. Он высокий и красивый, правда обрывистый и следовательно с минимумом мест для стоянки. Встали немного  недоходя до с.Луковица.  Прошли примерно 20 км. Стоянка тоже неплохая, единственный минус – рядом село. Лучше идти по левым берегом Днепра, там есть диковатые острова

4 мая

 Идем под правым берегом. Он по прежнему обрывистый, правда иногда встречаются хорошие  места для стоянок. Люди есть, но немного.  Через км 15 доплываем до красивого песчаного мыса. Уже хорошо видна плотина ГЕС. Далее под слабым попутным ветром пересекаем водохранилище наискось. Примерная скорость под ветром 5-6 км. В самом начале дамбы ее обносим. Обнос  где 800-900 метров (см. Google Earth). До Днепра доплыть не успеваем, стаем на берегу протоки. Вода паршивая, пришлось использовать фурацилин.

5 мая

Идем далее протокой, переносим небольшую дамбу и вот мы уже в Днепре. Справа ГЕС во всей красе, слева недостроенный жд мост проекта Красноармейск-Ровно. В Каневе становимся на пляж недалеко от речного вокзала ( автовокзал находится там-же). Закупаемся продуктами, отправляем одного участника на маршрутке в Киев. Билет стоит 20 грн, за рюкзак и байдарку водила взял дополнительно 20 грн.

Тут же видим два огромных круизника на пристани возле Тарасовой Горы. Далее суден крупнее  моторки мы не встречали. Идем вдоль островов Круглик и Просеред ( они входят в состав Каневского природного заповедника). Очень красиво, очень много птиц. На стоянку хотим стать пониже, уже за его границами. Уровень воды в водохранилище высокий, поэтому берега подтоплены. Иногда приходится плавать, в буквальном смысле, среди деревьев. С трудом находим хорошую стоянку в  лесу на берегу залива.  Вечером на наш дым приплыли егеря. По их словам это заповедник , хотя на табличках писалось что-то про частное охотничье хозяйство. Договорились  на том, что мы потушим костер, дабы не палились их начальству.

6  мая

Плывем далее. Места по-прежнему очень красивые, мало людей. Полно неплохих стоянок, даже со столиками. На обед стали на небольшом песчаном островке посреди Днепра. Дальше перед нами два варианта:  плыть основным руслом, или поискать счастья в протоках между островами. Т.к   у нас есть ЖПС и набор хороших карт решаем рискнуть. Вначале пошли неправильно, пришлось немного пройти против течения. Кстати, на участке аж до Черкасс оно довольно сильное, более 10-15 минут плыть против него очень тяжело.  Протока неширокая, но препятствий для байдарки нет.  По берегам дикий лес, видели семейство кабанов. Стать можно много где. Мы забрались в одну из боковых проток, где нашли неплохое место в сосновом лесу. Правда до вечера плавали моторки толи с браконьерами, толи с егерями.

7 мая

Ищем путь к Днепру. Характер берега меняется – вместо лесистых островков бескрайние камышовые поля с отличным обзором и редкими островами. На одном из них охотничья база с ветряной электростанцией. Постепенно выходим назад к главному руслу. Невзирая на обилие островов стать даже на перекус проблематично, т.к они сильно заболочены. Наполеоновские планы пройти сегодня дамбу и стать на ночевку по левому берегу Днепра пришлось отменить из-за сильного ветра. Ушли под правый берег, где нашли неплохой островок. Хоть и грязноватый, но стоять можно. На удивление местных опять немного, хотя до Черкасс совсем недалеко.

8 мая

Ветер попутный.  Поднимаем паруса, ставим баллоны и идем под мост. Скорость очень приличная, 8-11 км\ч. Управлять байдаркой сложно, даже при полном нажатии педали руля поворот происходит с трудом. Особенно опасен участок непосредственно под мостом – ветер там очень сильный, и чтобы не врезаться в дамбу надо очень аккуратно и четко маневрировать.  На перекус стали на небольшом полуострове сразу за дамбой. Тут же столкнулись с тем, о чем читали в отчетах, но как-то не верили. Плыть в принципе можно, а вот стать на воду довольно проблематично. Из-за сильных волн в байдарку моментально наливает много воды, да и выйти на открытое место  (где уже можно ставить парус) против волн очень сложно. Далее старались выбирать  стоянки, кое-как защищенные от ветра (бухточки, за островом и т.д.).  Ветер по-прежнему сильный и попутный, но потихоньку меняет направление.   Следующий опасный участок – возле дач за Черкассами.  Пришлось  энергично грести, дабы не врезаться в камни защитной дамбы.   Планировали пройти больше, но сильный дождь вынудил нас стать недалеко от села Червоная Слобода  на полуострове. Стоянка так себе, с утра по лагерю ходили местные жители-рыбаки.

9 мая 

В километрах 4-5 за нашей стоянкой – прекрасные места для стоянок. Высокие песчаные берега, сосновый лес, небольшие озерца. Правда в выходные много отдыхающих.

Ветра почти нет, идем на веслах. Берег высокий. В 1-2 километрах от берега села. Все места, где к берегу выходят лесистые балочки заняты ими. Да и часть склонов тоже.  Хоть полоса между водой и обрывистым берегом кажется удобной для стоянок (достаточная ширина,кусты,деревья), бивак делать там нельзя по причине огромного кол-ва муравьев. Далее по правому берегу очень красивый и впечатляющий закинутый порт Адамовка.  Строился он для Чигиринской АЕС (строительство коей было законсервировано после Чернобыля).  Группам, у которых есть время очень рекомендую стать возле него на бивак\привал и выделить время на осмотр его а также недостроенных объектов Чигиринской ГРЕС\АЕС в 5-6 километрах от берега. Стали уже за селом Рацево, в неплохой тихой балочке, не видной из села.

10 мая

Понимаем, что доплыть до Светловодска не  успеваем . Решаем идти до Большой Андрусовки. Это уже Кировоградская область, оттуда легко уехать в Светловодск. Заходим в заливчик, там и стаем на берегу недалеко от дамбы в метрах 300 от остановки.  Затем ПАЗ-ик до Светловодска, там пересадка на такой-же до Кременчуга (оба по 6 грн) . Оттуда в Киев удобно и дешево ночным поездом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нетехнічна частина,більше для турклубу J Можна не читати.

 

Ідея сплавитись під вітрилами на водосховищі виникла в мене під час однієї  рибалки. Ні ні,  пили ми там зовсім мало, хоча в принципі рибу так само особливо не ловили. Просто під час чергового «човникового» рейсу через Канівське водосховище з острова на правий берег виникла логічна за розвитком подій думка  : « якого ... б не поставити вітрило і хоча б при рейсі по-вітру не гребти «шо дурному». Ну і звісно захопила краса «ревучого та стогнучого» Дніпра з мальовничими полями очерету та високими пісчаними островами.

 

Остаточно під вітрилами вирішив йти в березні, опитавши перед цим турклуб. Реакція більшості була очікуваною – від помірно-нейтральної  « похоботитесь, может шо и выйдет, но врядли» до «стрьомно, здохнете». Серйозний ентузіазм ідея викликала  лише у Каті. Ну  і Батька Г.К. підтримав словами  і порадами. Але  він такий, що і плани сплавати на «ганд..ні» з педальним приводом на землю Санникова  назвав би «вполне реализуемыми».

 

Домовились, я роблю каркас, Катя робить вітрило.

 

На щастя знайшли в інеті книжечку з детальною інструкцією і кресленнями . Після вивчення нових незнайомих слів : «хомут, серьга, шариковій стопор, фал, шкот» тощо процес пішов!

 

Було весело, цікаво і активно, хоча і важко  :

пошуки дюралевих труб потрібних сплавів і діаметрів ,

консультацій в інеті і за його межами

поїздки на «Птичку» в пошуках всілякого мотлоху, який би став в нагоді

пошук технічних ідей , перебір варіантів конструкції різних вузлів.

тренування і тест-сплави

 

І велике спасибі людям, які мені допомагали варити, різати, свердлити.

 

У Каті теж були свої пригоди – і погана якість тканини, неакуратна  робота швейної майстерні , креслення на всю кімнати, машинки які категорично відмовлялись шити по ПВХ.

 Перший тест вітрила біля метро "Славутич"

В результаті все вийшло добре, за винятком поплавків. З чого їх зробити ми так і не змогли знайти, тому були вимушені брати в оренду.  Дитячу іграшку «бревно» , яку рекомендувала книжка в Києві навесні за адекватні гроші купити неможливо! Пошити ж балони з ПВХ часу вже не вистачало.

 Балка для кріплення поплавків та дужка для щогли

 

Паралельно шукали людей під похід і проводили тренування. Вони були традиційними J З різних причин (відсутність вітру, неготовність конструкції тощо) потренуватись не вдавалось, але пиво, м’ясо, та чудове спілкування було присутнє.


 

 

В сплав пішло лише 4 людини, при цьому Ваня повинен був сходити вже 5 числа , на 4 день походу. На одній байді ( я і Катя) було наше саморобне вітрило, на іншій орендоване в « 4 сторони».

КОМАНДА


 

      Кіра. Медик, капітан байдарки №2






   Ваня. Фотограф, головний по історико-культурній програмі. Матрос байдарки №2






     КАТЯ. Замкерівника




                          
Петро, адмірал, автор звіту

                                      













День перший.

 В маршрутку , яку я забронював попередньо, нас звісно не посадили. Ну цього і треба було очікувати, що для таксистів, що для маршруточників власне слово абсолютно нічого не значить у порівнянні з бажанням нагрести побільше грошей. Почали розглядати інші варіанти. Після чергової порції брехні від диспетчера : « почекайте, зараз приїде додаткова і вас туди посадять, але вас так багато що вам треба окрема» я психанув і запропонував 120 гривень, аби нас таки довезли до Ржищева. По тому що згодились вони дуже швидко, і відразу знайшли вільні місця стало очевидно що я понтєц переплатив J

 

Виброска в Ржищеві дуже зручна. З маршрутки вивантажились в 15 метрах від берега затоки. За словами місцевих рибалок звідси стартують «парусники з Києва». Ну а ми хто такі,га J  Трасу від місця стапелю відділяє паркан. Можна обійти (метрів 50), ну а можна спробувати перекинути через нього рюкзаки і байди. Ми вибрали звісно другий варіант, про що потім Кірил сильно пожалкував J

 

Довго мучилися зі зборкою другої байди (на Таймень-3 шкура не хотіла налазити ніяк, відповідно стрингера не хотліти застібуватись , прийшлося їх фіксувати хомутами) стали на воду. Вітер «мордовінд», тому вітрило і щоглу не ставимо. Балони таки поставили, хлопці без досвіду водного туризму, плисти без них в шторм стрьомно. Курс – на острів перед Гусинцями. Вийшли вже під вечір, плили в сутінках, видимість погана, вітер та хвилі сильні. Я і Катя як більш звиклі до греблі швидко вирвались вперед. Це була моя серйозна помилка як керівника. У погану погоду на широкій водоймі обов’язково тримайтесь разом, аби у випадку НС мати можливісь надати допомогу! На щастя, ніхто не кільнувся і Ваня з Кірилом нас біля острова наздогнали.

Стали на рибальській стоянці . З кріслами J


Перша стоянка

З іншого боку острову можна побачити та пофоткати церкву Гусинців. Зробив крем, затестили його з бісквітним коржом. Те що треба!


Звечора дізнаємося погоду на завтра по мобільному телефону. Цю процедуру повторювали разів 5-6 на день до кінця сплаву. Прогнози ,зазвичай, відрізнялись оригінальністю. Якщо вітру не було, казали : сила вітру 1-3 метра на секунду, якщо був то 3-6. 

 

День другий

 

Зранку сплавали в Гусинці. Місце класне , побувати рекомендую всім. І раджу поспішити – наші «православні» потроху добираються й сюди. Через декілька років тут як і у більшості православних церковних пам’яток будуть ходити непривітні злі монахи і казати що можна робити що ні, ніби це їхня особиста власність а не пам’ятка історії чи архітектури.




Церква в Гусинцях

Вітер знову в обличчя, пливемо під лівим берегом


Лівий берег Дніпра

 Від графіку відстаємо майже на день. Стаємо на симпатичному миску приблизно навпроти Ходорова. Т. Як близько дорога і багато сміття то напевно сюди іноді приїздять місцеві. Так і сталося, через хвилин 15 під’їхав автомобіль з відпочиваючими. Але Катя швидко їм вказала , що їх місце десь далеко-далеко, а тут стоїм ми =)

Сонце заходить над Канівським морем 

Дніпровські острови


День третій.

 

 Зранку пішли подивитись «окопи», які вчора знайшов Ваня під час фотосессії заходу сонця.  Накопано багато, ретельно і добротно. Напевно тут грають в страйк-бол, може ще щось. Щоправда на міцніть каркаси перевірку не пройшли) Все таки необроблена береза – поганий матеріал в будівництві.




http://photo.grjada.org.ua/main.php?g2_view=core.DownloadItem&g2_itemId=62014&g2_serialNumber=2

 Халтурні окопи,халтурні...

Вітру немає, перепливаємо на той берег до Трахтемирова. Плисти кілометрів 7. Скучно. Сам Трахтемирів сподобався. Це мис у Канівському водосховищі з чудовою панорамою, і рештками козацьких могил. Ну і пафосні таблички з написами «Бог,Честь,Україні, ТОВ «Рога и Копыта» . Це тепер модно. А те що всю територію передали в приватну власність, виселивши насильно всіх жителів села Трахтемирів, то таке. Написи кажуть що це нібито «приватний заповідник ,відвідування строго за перепустками». Добре що зараз  не часи Кучми, Бакаю зараз не до полювання, тому охорона відноситься добродушно до туристів . Ганяє лише тоді, коли наближаєшся близько до палацу. 


 

А самого села вже немає, не вірте картам.

 

Тут дається взнаки перекидання байд через паркан. Ваня потягнув руку, і відповідно вже не може нормально  гребти. Але є і позитивний момент – нарешті Кірил починає виконувати функції медика і виділяє спирт . Звісно, «лікується» не тільки Ваня =). Випливаємо. «На море штиль» . Ваня майже не гребе, Кірил працює за двох. Під час чергового очікування відставшої байди я і Катя чуємо уривки пісні  « Ой-йо, Ой-йо..». Гадаю, ці слова добре характеризують стан Кірила J Мою ініціативу щось заспівати для морального піднесення решта колективу чомусь дружно і активно заперечує J

Вітрило з "4 сторін"

Погода потроху псується, але вітру все ще не має. На всяк  випадок ставимо вітрила. Дарма, сьогодні вони нам не допоможуть.
Вечоріє, треба шукати стоянку. Стикаємося з проблемою – берег високий, стати нереально абсолютно. А там де низький – недалеко село. Врешті стаємо перед селом Луковиця. Ванє чомусь несподобались місцеві «пацанчікі», розповідає сумні історії на цю тему з свого життя. Як раз, для підтвердження Ваніних слів ворог проходить демонстративно біля нас, явно з метою розвідки. .Вирішуємо, що я йду шукати місце зручне для оборони. Це цікаво – по слідам на стежинах видивляюсь шляхи міграції місцевих, знаходжу  і запам’ятовую місця їх стоянок. Задоволений зробленим повертаюсь назад. І тут мене чекає розчарування – за час моєї відсутності група встигла познайомитись з хлопцями. Вони браконьєрять, просять аби ми не чіпали їх сітки і кажуть що будуть ходити перевіряти їх всю ніч. Тому стаємо прямо на галявині, на перехресті стежок .

 

День четвертий

 

Зранку знову немає вітру. Але погода просто чудова. Пливемо насолоджуємось природою, фоткаємся.

Флагманська яхта "Криголам"


Яхта №2

На перекус стаємо на мальовничому миску з пісчаною гіркою. З’являється легкий вітерець. Катя демонструє скептицизм відносно того що під ним можна плисти, робимо з Кірилом тест-заплив.
 

Перевірка сили вітру


Ми з Катьою поступово відриваємось

Плисти можна. Швидкість 4-5-6 км на годину, що зовсім непогано. Перепливаємо Канівське по діагоналі, там будемо обносити байду. На подив, наше з Катьою вітрило демонструє ефективність більшу ніж орендоване. Пливемо на 30-40% швидше .Питання яку байдарку будемо відправляти з Ванєю в Київ знімається само собою :)  Перепливаємо, йду шукати шляхи обносу. Пригадую, що мені показував на карті турист з 4 сторін , який вже ходив тут. Знаходжу якесь болото, вирішую що то воно. Потім виявилось що трохи не воно
J По поверненні бачу «душераздирающую картину»  : Катя на повній швидкості з щасливими очима летить  на байді прямо в дамбу. Мда..Ну нічого, мій «Криголам» і не таке бачив. Як потім виявилось це вже не в перший раз =) Ну звісно, самостійно керувати вітрильною байдою не вийде. Бо вітрило поставити\зняти\перекинути на інший галс може  лише матрос , а кермо у капітана.  Як не дивно, реагую не в своєму звичному стилі . Напевно через неминучу перспективу виснажуючого обносу.

 "Кто никогда не делал обносы, тот не знает что такое сплав"

Про обнос вирази лише не літературні.  Добре що хоч Барса виграла 6-2 на «Бернабеу».  Спускаємось на воду в водоймі незрозумілого призначення . В ній плаває щось брудне і гидке. Написи на карті «отстойники» так само оптимізму не додають. Катя заспокоює всіх, мовляв це іржа з труби. Хоча я б сказав що воно більше схоже на те що перероблють на БСА (станцій аерації).  Розуміємо, що доплисти до запланованого місця стоянки навпроти Тарасової Гори не встигаємо. Стаємо на непоганій галявині під великим деревом. Поруч сосновий ліс, з дровами проблем немає. Є лише невеличка проблема з водою. Вирішуємо її за допомогою фурациліну. Смак гарячого шоколаду і чаю на воді з сіллю і фурациліном певен запам’ятався всім надовго J

 

День п’ятий.

 "Солнце,дві яхти, намет та дерево" (с) Ваня

Встаємо рано, бо сьогодні треба висадити Ваню в Каневі. Через те що я трохи неуважно подивився карту то знову треба обноситись. Щоправда легкий і швидкий. Пропливали під ЛЕП.  На щастя дроти висіли високо над землею, ризику зачепитися щоглою не було.

 

Пропливли повз ГЕС та недобудований залізничний міст проекту Красноармійськ-Рівне.


 

В Каневі стали на гарному пляжику біля річкового вокзалу (прямо за шлюзами). При Союзі тут був жвавий рух , а тепер пусто. Метеори з Києва відмінили роки 2-3 тому L

 

Розбираємо байдарку, проводжаємо Ваню, докуповуємо продукти. За багаж взяли 20 грн., при вартості квитка в 30. В принципі нормально, це за рюкзак і байду. В місцевому супермаркеті була акція – 2 літровка Пепсі продавалась по 5.50. Вирішую що за таку ціну її треба внести в розкладку. Також купуємо трохи пивка, ковбасок виробництва ЧПК і ще купу й купу всього – у водних походах харчуватись треба різноманітно і без обмежень, а не лише соєю з субліматами  J

 

В результаті байдарка завантажена так, що корма майже під водою J. 

Стартуємо вже під вечір. Сьогодні і завтра ми пливемо по «оригінальному» Дніпру, таким яким він і був до побудови каскаду ГЕС,  Течія непогана, гребти приємно.  Зліва лишаємо острови Канівського заповідника. Спостерігаємо дивну картину -  майже все узбережжя острова зайнято чаплями. На кожному дереві по 5-6 гнізд .



Пропливаємо далі, стояти плануємо вже за межами заповідника. На березі якісь таблички чи то про охорону природи, чи то про приватне мисливське господарство. Рівень води високий, берега заболочені. Інколи трапляються затоплені дерева посеред річки, а також мілини. На одній з них ми так непогано засіли, прийшлося виходити з байди. Стали в чудовому місці в затоці посеред одного з островів. Дикий, гарний ліс.

Розводимо багаття й пічку, смажимо сосиски, погода чудова – ну просто рай. Тут,бац, гуркіт моторки. Навчений досвідченими туристами з « 4 сторін « ( рыбнадзор плавает всегда на моторе) , віддаю команду ховати «телевізор». Напевно з боку це виглядало дуже кумедно J. На моторці виявились місцеві єгеря. Розповіли що дим від нас видно по всьому Дніпру, про те що тут заповідник (хоча по карті він закінчується раніше), і полякали ГІМС-ом і іншими. Судячи по тому як вони питали хто ми, то туристів тут вони бачать ой як рідко. В результаті домовились що ми гасимо багаття, а вони про нас забувають. Багаття то ми загасили, а от картопля на пічці була ще недосмажена. Кумедні спроби якось зменшити викиди диму в атмосферу привели лише к зворотному і диміла пічка набагато серйозніше за багаття. Але нічого, минулось.

 

День шостий

 

 А от зранку прийшлося їсти всухом’ятку!!! Вітру немає знову.

 

Пливемо далі. Так само численні острови, протоки, притоки.

 
Дніпро у районі впадіння Росі



Просто привал

Причому ліві названі доволі оригінально –кожна друга має назву Орєховка. Стаємо на перекус на невеличкому піщаному острівку прямо посеред Дніпра. Піщаний у сенсі, що окрім піску там немає нічого, жодної рослини. Перекус – пивко,сухарики,сардельки. Далі по плану – плисти до Черкас не головним руслом Дніпра, а маленькими протоками серед островів. Я помиляюсь, в результаті виходимо в головне русло. Чалимось під потрібний берег, йдемо шукати потрібні протоки. На березі явно влітку стоять рибалки і мисливці – стоянки зі столиком і навісом, купа сміття і відповідно.

Стояв якийсь намет, але всередині порожній.

Знаходимо потрібну протоку, вона метрів 500 вище по течії. Гребти проти течії дуже важко, під високим берегом вона дуже сильна. Але протока – просто супер. Ніколи не повіриш що це Дніпро, радше якийсь Снов чи Сейм. Маленька ,дикі береги тощо.
 

На правому березі Катя бачить щось схоже на Льва. Напевно то була собака, але якась дивна. Трохи згодом, по правому березі я помічаю щось чорне з хвостиками кілечком. Діалог:

«- там на березі щось є»

«- то напевно дніпровські бізон, такі ж як лев».

Але жарти жартами, підпливши поближче ми побачили що то родина кабанчиків вийшла на берег.
 
Після того як пофоркали вволю, виникає питання чи вміють кабани плавати. Глянувши на мапу (сотні проток, заток тощо) вирішуємо що таки вміють. Тому починаємо дряпати
J. Ситуація патова – справа лев, зліва кабани. Де ж стояти?? Лев один, кабанів багато – тому знаходимо чудову стоянку зі столиком по правому березі і ідемо туди. Знову чуємо моторки –  і знову ховаємо «телевізор». В принципі, ми його тільки і робили що ховали.
 
Катя з телевізором

Коли пливли бачили численні сплески риби. Налаштовуємо вудки, трохи підкормлюємо і починаємо ловити. Але кльову немає, абсолютно. Більше в поході рибу ми не ловили. Вечеря чудова – знову пиво, решта сардельок, тортик. Довгі розмови – вечір проходить чудово.

 

День сьомий

 

Зранку за прогнозом повинен бути дощ. Він ніяк не збереться, але ж метеорологам ми довіряємо, тому вирішуємо перечекати його в наметі. Через години 2-3 перечікувати дощ, якого немає нам набридає і починаємо збиратись J.  Краєвиди чудові – на зміну островам приходять поля очерету.

На одному з островків бачимо мисливський будиночок – з вітряною електростанцією.  Плисти скучнувато. Ми з Кірилом розважаємося всілякими іграми на тему футболу, Катя слухає мій пленер. Невеличкий вітер в морду, тому холодно. Підходимо все ближче й ближче до Черкас. Навіть стати на перекус важко де, всюди серйозно підтоплено. Врешті-решт знаходимо якийсь острівок. Як завжди, мальовничий але з слідами пожежі. .


Тут закінчується течія. У планах – проплисти до дамби  , а потім дійди до лівого берега Дніпра де й стати на бівак. Але несподівано піднімається сильний південно-західний вітер. Ми ж фактично посеред Дніпра. Йти далі за планом занадто ризиковано ( він може спокійно нас прибити об дамбу, та й взагалі плавати в такий вітер далеко від берегу це занадто небезпечно). Тому вирішую терміново йти проти вітру під правий берег. Для Кірила це був найбільш стрьомний момент сплаву, для мене – найбільш важчий фізично. Виходимо на берег, отримуємо прогноз погоди. На завтра він сприятливий – можна буде знову поставити вітрило. Знаходимо невеличкий брудненький острівок, але з чудовими краєвидами на Дніпро. Особливо мені сподобалось стежити за заходом сонця.

Чудернацький гриб


А Дніпро штормить добряче – усюди барашки. Добре, що ми на березі. Сьогодні грають Шахтар-Динамо матч відповідь 1\2 КУЕФА. Я з Кірилом ставимо на наших, Катя у противагу на Шахтар. Кроти виграють, завтра зранку .
Катя вільна від чергування і ми повинні організувати «їжу в ліжко».

 Добрий ранок!!!!

 День восьмий

 

 На сніданок були кільця кальмару. Виглядають ну дуже неапетитно, але на смак нічого J.
 
Вітер середньої сили, але попутній. Нарешті ми знову під вітрилом! Курс бакштаг – майже ідеально. Швидкість 7-8 км на годину, ближче до моста  збільшується до 10-11.


Але відповідно збільшуються і хвилі. Керувати байдаркою дуже важко – навіть якщо повністю вдавити кермо , повертати вона починає нескоро. Напевно тому що перевантажена, та й хвилі позаливали до чорта води. Хоча може завдяки цій перевантаженості нас і не кільнуло. До того ж хвилі постійно притискали до дамби.   Був реальний шанс в цю дамбу й врізатись, інколи проходили в 6-10 метрах від неї. Для мене це найбільш яскравий момент походу, картина як я вирулюю байдарку під мостом й досі перед очима. Цікава реакція місцевих рибалок. Цікава тим що вона абсолютно ніяка. Цікаво, змінилась б вона якби ми таки врізались в дамбу, чи було б як у Карелії коли вони навіть не ворухнулись коли в порозі лишилась Катя на камені. .Але все обійшлося. Мені вдалося підібрати оптимальну тактику керування байдою, Катя коли була потреба оперативно перекидала вітрило

Дамба вже позаду. Зверніть уваги на хвилі

Гордо пропливли повз черкаський порт. Сьогодні – ми єдиний корабель, який ризикнув вийти в штормлячи акваторію Кременчугського водосховища.

Хвилі просто морські, плисти лагом до них ( а інакше ніяк , бо треба вздовж берега) страшнувато. Катя підказує слушну думку – краще на них не дивитись, менше будеш думати про можливість оверкілю. Боротьба з штормом настільки захоплює що забуваємо про всі незручності – я про погано закріплене кермо, Катя про незручну посадку, Кірил про болти дужки ,яка фіксує щоглу, які боляче тиснуть йому в спину 

На перекус стаємо на невеличкому миску з земснарядом. Тут розуміємо на практиці такий факт – плисти то в принципі можна, а от відплисти від берега – ніяк, хвилі просто не дають. Вимушені переносити байдарку через мисок J


Хвилі просто заливають байдарку, треба постійно черпатися

Вітер поступово змінюється, спочатку на галфвинд а потім вже й на бейдевінд. Знову небезпечний момент – проплисти  повз мисок біля дачного селища недалеко від Черкас. Берег суцільне каміння, без жодного шансу зачалитись. Якщо не пощастить, то байдарку може розбити вщент. В критичний момент Катя і Кира переходять на весла, небезпека лишається позаду. Починається злива,  вирішуємо що на сьогодні досить і аварійно викидаємося на берег. Як завжди, тільки но ставимо намет дощ закінчується J. Місце непогане – хоч поруч і дачне селище, але дуже мальовниче і не дуже засмічене.



Зранку приходив місцевий мешканець і активно почав розпитувати чи немає тут наших сіток. Дарма питав, телевізор як завжди ретельно схований
J. Хоча як виявилось, до риб надзору він немає абсолютно ніякого відношення – сітки він ставить сам, і просто питав чи не зайнято місце.

По графіку не вкладаємося ніяк, завтра ранній підйом.

День дев’ятий

Зранку ніяких слідів вчорашньої непогоди, небо чисте, вітер – слабкий, але бакштаг, 4-5 км\г швидкості він дає . Даю покерувати байдаркою Каті.
 

Кременчугське водосховище

По закону підлості  через деякий час після «обміну» вітер стихає. Що ж, тепер 40 км що лишилися на сьогодні будемо плисти на веслах. На берегах з’являється купа місцевих, в принципі ними зайняті всі місця де високі обривисті береги прорізаються невеличкі балочки. Й не дивно, на березі село за селом. Реакція різна – від щирих привітань і запрошень до себе поїсти\попити до банальною брутальної тупою лайки. Других було в рази більше. Ладно, як би ми чіпляли і рвали їх сітки, тобі б можна було якось зрозуміти. Так ніж, агресія абсолютно безпричинна.  Так і плили до самого вечора, прогребли більше 50 км (без течії!). Бачили порт «Адамовка» - вражає. Будували його як порт Чигиринської ГРЕС\АЕС , яку так і не добудували. І досі його рекомендують як місце аварійної схованки у шторм для яхт, катерів тощо. Пливемо як раз на рівні Сульскої затоки, тобто протилежний берег не видно. Повне відчуття, що ти на морі. 


 Вже під вечір почули раскати грому. Швидко погребли під берег (посеред водосховища наша щогла чудова «мішень» для блискавки). Але дощ знову пройшов боком. Доречи, весь піщаний пляж краю води до обривів круч просто кишить мурахами. Стали вже за селом Рацево.

День 10 і останній

Зранку знову ранній підйом – сьогодні останній день сплаву, а нам необхідно проплисти 10 км до Андрусівки аби там сісти на автобус до Світловодську. Вітер боковий, але слабкий. Швидкість 3-4 км за годину. Скучно, розважаємось читанням вголос інтерв’ю Даріо Срни журналу «Футбол». Знову мінялись з Катєю містами.

Нелегко матросу )


Мда, капітаном гребти хоч і важче, але хоча б зручно.А матрос постійно чіпляється або за балони, або за фал. Через півгодини греблі на середньому місці у мене виникло пекуче бажання чимось цей фал розрізати.  Але йому пощастило
J.

Останній привал

Клас!


Завершили сплав в невеличкій затоці, напевно раніше тут була якась з приток Дніпра. Швидко розібрались, підсушились і пішли на автобусну зупинку в метрах 300 від місця анти стапелю. Я даю слабину, і під тиском команди викидаю  в смітник легендарне «зековское тужло», про що потім неодноразова буду жалкувати
L. Далі все стандартно – автобус, пересадка ,автобус, пиво, кафе, пиво, поїзд. До побачення Кременчугське водосховище, чекай нас знову!

 

 

 

 



 

 

  

Comments: